|
Страшна війна без жалю забрала життя ще трьох наших Героїв – захисників, мужніх бійців та земляків, які боронили українську землю від російського окупанта. 31 січня жителі Привільненської, Вільнозапорізької та Казанківської громад з військовими почестями провели в останню дорогу загиблих солдат – Івана Шамрая, Сергія Хвалька та Віталія Васильєва. Попрощатися із загиблими прийшли рідні, близькі, друзі, військовослужбовці, представники влади, мешканці громад. На честь воїнів на кладовищах пролунав трикратний військовий салют.
Іван Шамрай народився 12 вересня 2000 року в с. Архангельське Привільненської територіальної громади. Навчався у місцевій школі, після її закінчення навчався у Миколаївському політехнічному технікуму. Мав багато друзі, був веселим, жвавим, товариським парубком.
Іван Шамрай був вірним військовій присязі, з честю і гідністю виконав свій громадянський та військовий обов’язок – до останнього захищав Батьківщину, суверенітет та незалежність України. Обіймав посаду водія-кулиметника артилерійського дивізіону. Відважний воїн загинув 24 січня 2024 року на Запорізькому напрямку під час виконання бойового завдання.
Також захищають Батьківщину його батько та старший брат.
Молодий чоловік був правдолюбом, душею компанії, усміхненим, позитивним, безкорисливим, енергійним. Був люблячим сином, чоловіком, братом… Іван дуже любив життя і мав багато планів, але безжальна війна все зруйнувала. Йому назавжди залишиться 23 роки…
Поховали захисника на кладовищі у рідному селі.
Сергій Хвалько народився 27 вересня 1976 у селі Єфремівка Вільнозапорізької громади у багатодітній родині. Навчався у Новополтавській школі, отримав вищу освіту агронома в Миколаївському сільськогосподарському інституті. Дуже любив свою землю, тому з молодих років пішов працювати до колгоспу в рідному селі.
Сергій був активною людиною, завжди брав участь у житті села, був обраний депутатом сільської ради. Займався спортом, розводив бджіл. Був доброю, дружелюбною, надійною, чесною, працьовитою людиною.
2015 рік змінив його життя зі звичного, мирного на тривожне, сповнене небезпек, воєнне. Сергій - учасник бойових дій у зоні АТО, був у гарячих точках, де велися запеклі бої.
Після повномасштабного вторгнення росії на територію України, він вдруге без роздумів став на захист рідної країни. Був морським піхотинцем.
Сергій загинув у квітні 2022 року у героїчному Маріуполі на «Азовсталі», до кінця виконуючи свій професійний та моральний обов’язок. Через довгий час захисник України повернувся додому на «щиті».
Віталій Васильєв народився 26 вересня 1973 року, проживав у с. Великоолександрівка Казанківської громади. Прийнятий на військову службу 2 березня 2023 року. Був стрільцем-санітаром механізованого батальйону.
Солдат Васильєв відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну загинув 11 липня 2023 року внаслідок мінометного обстрілу на Донеччині. Довгий час вважався зниклим безвісти.
Рідні та друзі Віталія згадують про нього тільки хороше – був позитивним, добрим, щирим, життєрадісним, відповідальним. Він був надійним, вірним товаришем, завжди готовим підставити плече у важку хвилину. За це його любили та цінували, таким його виховали.
У загиблого залишилися дружина та троє доньок.
Баштанська районна військова адміністрація висловлює щирі співчуття рідним та близьким загиблих солдатів. Це важка втрата для нашого району, для Збройних сил України. Вічна пам’ять і слава відважним воїнам, які захищали рідну Україну і кожного з нас!
| 
