12 квітня зупинилося невтомне серце Кравченко Лідії Дмитрівни, людини прекрасної душі, відкритої, доброї та щирої. «Коли помирає особистість, світ стає біднішим, бо втрачає те, чим вона жила, як сприймала все, що її оточувало, якою багатою і щедрою була її душа…». Боляче, невимовно боляче говорити і писати ці слова про Лідію Дмитрівну, колишнього вчителя початкових класів Баштанського ліцею №1.
Її смерть – втрата для рідних і близьких, для колишніх колег і друзів. На жаль, словами важко загоїти на серці страшну рану від втрати, важко знайти слова втіхи, проте світлі спогади про Лідію Дмитрівну, яка чесно і гідно прожила своє життя, завжди будуть сильнішими за смерть.
У 1977 році Лідія Дмитрівна переступила поріг Баштанської середньої школи № 1, де понад 30 років працювала вчителем початкових класів. Трудилася чесно, добросовісно. Протягом цих років вона навчала, сіяла добре і вічне у душі кожної дитини. Любили і поважали її колеги, батьки, учні за чуйне і добре серце, за материнську теплоту і розуміння, за те, що вона завжди підтримувала ініціативу, заохочувала творчість, помічала і схвалювала найменшу іскринку нового.
Педагогічний колектив цінував у ній велике почуття материнства до кожного. Хвилювання за долю учнів, учителів, бажання дати пораду, допомогти – це все про цю величну жінку. У неї кожна справа була замішана на любові до людей. І це безцінно. Її життя – це урок без перерви. Ми вчилися у неї всьому: від уміння вести урок до уміння красиво і з честю жити, умінню дружити, працювати в команді. Лідія Дмитрівна була прикладом високого професіоналізму, доброти, душевної щедрості. Виховала не одне покоління гідних випускників. Вона була особистістю справді неординарною, яскравою, людиною мудрою, чуйною, доброю, ніколи не забувала про проблеми тих, хто поруч.
Світла пам’ять про Кравченко Лідію Дмитрівну завжди буде жити серед рідних, друзів, товаришів, колег, батьків та учнів школи і залишиться назавжди у наших серцях.
Глибоко сумуємо з приводу цієї непоправної втрати та висловлюємо щирі співчуття родині померлої.
Вічна світла пам’ять Лідії Дмитрівні. Схиляємо голови у скорботі, поділяючи біль непоправної втрати разом із рідними.
Колектив Баштанського ліцею № 1
У вічність відійшла наша перша вчителька - Кравченко Лідія Дмитрівна. Це була наша класна мама, наш друг, товариш, мудрий порадник. Лідія Дмитрівна навчила нас не лише читати і писати, але й бути чесними, добрими та відповідальними людьми.
Хоч були зовсім малюками, коли вперше її побачили, та полюбили Лідію Дмитрівну всім серцем. Вона завжди вчила нас мріяти і вірити в себе. Ми пам'ятаємо, як разом їли смачну кашу і стали однокашниками; як вмовляли поїхати у "Водолій", а потім піти на пікнік; як обирали, хто ж піде вітати її зі святом (а це було важко, бо всі хотіли); як переймалися щоразу, коли вона хворіла; як чекали її на кожне перше вересня та останній дзвоник після випуску з початкової школи; як слухали її повчальні історії; як на останньому уроці в 4 класі нам було важко прощатися.
Лідіє Дмитрівна, Ви залишили незабутній слід у нашому житті, і Ваша пам'ять житиме в кожному з нас. Ми вдячні долі, що саме Ви стали нашою першою класною мамою. Ви навчили нас дружити, бути собою та залишатись людиною. Нам дуже прикро, що останнім часом не могли Вас навідувати.
Сьогодні наші серця сповнені глибокого смутку. Висловлюємо співчуття родині. Це велика втрата.
У скорботі,
Випускники 2011
|
