|
Зорепадом летять роки
У ці осінні дні
Привільненська загальноосвітня школа-інтернат для дітей з особливими потребами
відзначила своє 30-річчя.
Нині в школі навчається 136
учнів, з яких 12 – сироти. У школі-інтернаті працює 22 вчителя, 25 вихователів,
47 технічних працівників. Тут створені всі умови для навчання, виховання та
проживання дітей. Учнів приймають у школу з 7 років, навчання – дев’ятирічне.
Спеціально підготовлені вчителі, вихователі, логопеди допомагають дітям
адаптуватися до життя, щоб вони вільно почували себе в суспільстві, адже одне з
головних завдань школи – підготувати дитину до самостійного життя. Для цього в
школі проводяться уроки со-ціально-побутового орієнтування, сільськогосподарської
праці, столярної та слюсарної справи. Велика увага надається практичним
завданням, урокам культури. Зібралася
на іменини вся шкільна родина
У
святково прикрашеному залі зібралися учні, вчителі і вихователі, обслуговуючий
персонал. Серед почесних гостей ті, хто не один десяток років віддав роботі в
цьому спеціальному закладі – колишні педагоги, няні, пралі, кухарі,
техпрацівники, всі ті, хто добре обізнаний з цілодобовою роботою інтернату, а
зараз на заслуженому відпочинку.
Як і
всі святкові заходи, свято розпочалося з «Гімну інтернату» на слова вчителя
Івана Рачика: «Інтернат наш дім, затишно
тут всім...» Чудову літературно-музичну композицію, концерт підготували ведучі
– вчитель Надія Іванова та педагог-організатор Галина Разінько.
Багато
теплих, гарних слів було сказано на адресу ветеранів праці.
– Для
школи 30 років, можливо, небагато, а для людини - ціла епоха у житті, –
відзначив директор школи Віктор Рябокляч. – Ми щиро дякуємо вам за самовіддану
працю у вихованні дітей, працю, що вимагає неабиякого терпіння, зусилля,
душевних сил, аби працювати з такими дітьми. Спасибі вам за започатковані гарні
традиції, що продовжуються й нині.
Директор
вручив колишнім працівникам грамоти, а діти подарували букети квітів, пісні.
Хвилиною
мовчання вшанували тих, хто не дожив до цієї ювілейної дати.
Не
можна було без хвилювання і сліз слухати виступ колишньої вчительки Любові
Бутенко, педагогічний стаж якої 37 років. Вона згадала, в яких тяжких умовах
доводилося працювати раніше, коли фінансування інтернату було дуже бідним і
лише любов, доброта і мудрість, що йшли
від вчителів і обслуговуючого персоналу, допомагали переборювати всі
труднощі. Пенсіонерка закликала учнів бережно ставитися до всього, що їх оточує,
бо багато дітей із загальноосвітніх шкіл не мають того, що дає їм нині держава.
Справді,
приємно було бачити на хлопчиках і дівчатках гарні костюми-трійки, білі сорочки, банти чи краватки.
–
Сучасне нашої школи – це цілий океан, в якому зустрінеш і підводні рифи
буденної праці, і бурхливі течії творчості, і могутню високу хвилю натхнення –
так охарактеризували ведучі свій заклад. – Це не тиха гавань, тут панує
дитинство та щирі посмішки. І керувати в цьому океані, ой, як нелегко. Та на
капітанському містку – вмілий ру- льовий, який сміливо обминає підводні рифи,
чутливо вловлює вітер змін в освіті.
Під
бурхливі оплески на «капітанський місток» було запрошено «капітана» Віктора Степановича Рябокляча, двох
«боцманів», його надійних помічників – заступників директора з навчальної та
виховної роботи Людмилу Андріївну Шляхову та Людмилу Василівну Собчук. А учні
подарували їм всі необхідні атрибути, щоб впевнено почуватися в океані
шкільного життя: і рятувальні круги, і біноклі, аби все знаходилося під пильним
оком дирекції.
Слово
про педколектив
Окремо
хотілося б сказати про педагогічний колектив інтернату, який складається з 47
чоловік. Це – дружний, злагоджений, високопрофесійний, працьовитий колектив,
основними рисами якого є доброта, людяність і почуття відповідальності. Душею
колективу є його директор Віктор Степанович Рябокляч.
У
1985 році він був призначений директором школи-інтернату, та пропрацював лише 4
роки, бо не зміг змиритися з мізерним фінансуванням інтернату, коли неможливо
було створити нормальні умови для дітей.
Після
нього в інтернат приходило чимало директорів. Та чим частіше вони мінялися, тим більше
лихоманило школу-інтернат. Коли заклад був на межі закриття, колектив гуртом
попросив Рябокляча повернутися, бо розумів, що тільки людина чесна,
добропорядна, справедлива, як він, може інтернат врятувати. Так, у 1997 році
він вдруге став його керманичем.
Заступник
директора з навчальної роботи Людмила Андріївна Шляхова є мозковим центром інтернату. Все її трудове
життя пов’язане з цим закладом. Вона – відмінник народної освіти, досвідчений
методист. Завдяки своїй наполегливій праці, майстерності виховала не один десяток вчителів. А вчилися
в неї не тільки випускники педучилищ і вузів, а й вчителі зі стажем, які
приходили працювати в інтернат із загальноосвітніх шкіл. Вимоглива до себе і до
підлеглих, змушує віддаватися роботі сповна. Бо ж в інтернаті байдужі, хто не
вміє знайти ключик до дитячих сердець, не затримуються.
Можливо,
це є однією з причин того, що в школі-інтернаті працюють цілі династії. Так, у
Майї Андріївни Ястребової всього один запис у трудовій книжці – 30 років, як
один день, пропрацювала. Майже з початку створення спе-ціалізованого інтернату
працює подружжя Борщових. Зараз тут працює і їхня донька Вікторія. Серед
досвідчених педагогів – Валентина Калініченко, Віктор Беляєв, Надія Іванова,
Галина Юсупова, Катерина Білоус. У двох останніх тут працюють і доньки.
Молодий,
завзятий склався тут і колектив вихователів на чолі із Людмилою Собчук, яка теж
більше 25 років віддала роботі в школі-інтернаті. Вихователі проводять чудові
виховні заходи, вечори, свята. Працює багато різноманітних гуртків.
У спальнях –
тепло і затишно
Вже
4-й рік школа на обласному бюджеті, що сприяло покращенню умов проживання дітей
по всіх напрямках. Насамперед вдалося відремонтувати старий спальний корпус,
який кілька років пустував, був напівзруйнований, покинутий. Сюди вдихнули ніби
друге життя, зробили автономне опалення і переселили молодших школярів.
У
2007 році зроблено ремонт нового корпусу спального приміщення. Бригада
приватного підприємця Олександра Гусєва виконала ремонтні роботи на 252 тис.
грн. Будівельники повністю замінили дах, покривши його червоною черепицею, оштукатурили
будівлю зовні, зробили ремонт І поверху всередині приміщення, вставили нові
вікна, зробили туалети, встановили котел з електричним опаленням. Одним словом,
створені всі умови, аби діти почували себе зручно, комфортно.
До
речі, у минулому році і в навчальному корпусі поміняли 72 вікна, своїми силами
цього року обладнали ганок школи.
Територія упорядкована, чиста. В цьому чимала
заслуга заступника директора з господарської частини Сергія Омельченка, якого
називають справжнім господарем.
Харчування
ідеальне
До
послуг вихованців інтернату – простора, світла їдальня. Харчування 5-разове –
18 грн. на добу. У меню постійно свіжі фрукти, овочі, м’ясо-молочні продукти,
ковбаси. За цим ретельно слідкує Віктор
Федорович Беляєв. Ось, наприклад, меню одного дня. Сніданок – каша пшенична на
молоці з маслом, ковбаса, хліб з маслом, какао з молоком, йогурт. Обід – борщ,
шніцель з макаронами, салат з свіжої капусти, хліб з маслом, компот, апельсин.
Вечеря – картопляне пюре з маслом, сирна запіканка, салат бананово-яблучний,
чай з лимоном, хліб з маслом. Ніде правди діти, вдома всього цього діти не
мали.
На
кухні – ідеальна чистота і порядок. У минулому році тут був зроблений ремонт.
Обладнали овочевий, м’ясний цехи. Постійно холодна і гаряча вода. Тут працює
сім жінок – Любов Фучило, Олена Тонченко, Любов Рачик, Валентина Кучинська,
Марія Бойко, Алла Муравська та Валентина Приходько. Вони смачно готують,
вкладають у свою роботу всю душу.
Слід
додати, що влітку вихованці школи-інтернату мають можливість відпочивати на
березі Чорного моря. В Очакові у санаторії «Травневий» діти-сироти всі три
літні місяці перебували на оздоровленні.
| 
