Служба безпеки України порушила кримінальну справу за фактом вчинення геноциду в Україні у 1932-1933 роках

22 травня 2009 року Служба безпеки України порушила кримінальну справу за фактом вчинення геноциду в Україні у 1932-1933 роках, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 Кримінального Кодексу України. 

Підставою для порушення кримінальної справи стали звернення голови Українського інституту національної пам’яті І.Юхновського, народних депутатів України Г.Омельченка, О.Чорноволенка, голови Асоціації дослідників голодоморів в Україні Л.Лук’яненка, голови товариства  «Меморіал» ім. В.Стуса Р.Круцика, а також заяви інших громадян України з вимогами провести розслідування обставин вбивства голодом мільйонів людей в Україні у 1932-1933 роках.

Розглянувши заяви та повідомлення про злочин – геноцид, Службою безпеки України у співпраці з Генеральною прокуратурою України та Українським інститутом національної пам’яті здійснено перевірку, в ході якої встановлено, що після повалення Української Народної Республіки у 1921 році на цій території більшовицький режим розпочав активні протиправні дії щодо недопущення створення незалежної української держави, спрямовані на денаціоналізацію України, її уніфікацію на звичайну адміністративно-територіальну одиницю Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР).

З цією метою проводилася суцільно насильницька колективізація сільського господарства, розкуркулення та депортація українських селянських родин, незаконна конфіскація їх майна, здійснювалися репресії та фізичне знищення громадян.

Сталінським тоталітарним режимом у той час були прийняті рішення, якими зруйновано традиційні форми сільськогосподарського виробництва, позбавлено українських селян необхідних для життєдіяльності запасів зерна та продовольства, запроваджено «натуральні штрафи», застосовано репресивні заходи примусу щодо боржників із хлібозаготівель, заборонено торгівлю і завезення товарів у населені пункти, занесені на "чорні дошки", вільне пересування селян по території СРСР з метою пошуку продовольства, а також  використано спеціальні озброєні загони та армійські частини для ізоляції території УСРР, що створило у 1932-1933 роках для національної групи – українців, життєві умови, розраховані на їх повне фізичне знищення.

Протиправні дії були направлені на вбивство голодом українців як національної групи.

Від цих злочинів влади постраждали і представники інших національностей.

У ході перевірки відібрано пояснення від очевидців та свідків подій, що відбувалися в Україні під час Голодомору 1932-1933 років, отримано розсекречені архівні радянські таємні документи, наукові дослідження вітчизняних та закордонних вчених, істориків, громадських діячів, опубліковані в засобах масової інформації повідомлення, висновки Києво-Могилянської академії та Львівського національного університету ім. І.Франка щодо юридичної кваліфікації дій керівництва більшовицької влади як масових вбивств голодом, тобто злочину проти безпеки людства.

Порушуючи кримінальну справу, СБУ керувалась нормами національного законодавства та принципами міжнародних конвенцій, сторонами яких є Україна, а саме, Конвенцій ООН від 1948 року про запобігання злочину геноциду та покарання за нього та від 1968 року про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства, а також Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Крім того, статтею 7 Римського статуту міжнародного кримінального суду визначено, що злочинами проти людства є здійснювані великомасштабні та систематичні дії щодо цивільних осіб, зокрема умисне винищення, депортація, насильницьке переміщення населення, тортури та  інші нелюдські діяння.

Під час розслідування кримінальної справи СБУ неухильно керуватиметься Кримінальним кодексом України та Законом України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», яким у 2006 році Верховна Рада України визнала Голодомор, як цілеспрямований акт масового знищення людей, тобто геноцидом Українського народу.