|
Від Доброї Криниці – до Берліну
Сапер, як відомо, помиляється лише один раз. Простому сільському хлопцю, мабуть, і в снах не снилося, що йому випаде фронтова дорога, та ще й з міношукачем у руках. Іван Федорченко, будучи сапером, не допустив помилки, пройшов крізь свинцеві дощі війни, знайшов і знешкодив не одну міну чи бомбу, залишився серед живих і дожив до наших днів. У нинішньому році йому виповнюється 86. Вік - досить поважний.
Мешкає Іван Петрович в рідній Добрій Криниці, де народився і виріс. Покидав рідну землю лише під час Великої Вітчизняної війни. Сюди й повернувся, побувавши в самісінькому гітлерівському лотові -в Берліні. Про те, що воював хоробро і мужньо, свідчать численні медалі, серед яких «За перемогу над Німеччиною», «За взяття Берліну», ордени Червоної Зірки та Вітчизняної війни.
На фронт молодий чоловік потрапив у 1944-му. Воював у складі Першого Білоруського фронту, у 28-ій армії, 130-ї стрілкової дивізії. Перед Берлінським наступом брав участь у звільненні міст Гомеля, Бресту, вже на ворожій території - Кенігсбергу.
Швидше всього, не знав відомих слів Костянтина Симонова: «Немає більшої честі, ніж захищати Вітчизну», та з честю виконав свій обов'язок перед нею, завоював мир і спокій для багатьох поколінь.
А щойно демобілізувавшись, став простим скромним сільчанином, працівником тваринницької ферми тодішнього радгоспу «Добра Криниця».
Нині Іван Петрович - на заслуженому відпочинку. Роки беруть своє, тому міцним здоров'ям похвалитися не може. Та доки й горітиме його свіча, щиро бажатиме всім землякам ніколи не спізнати на собі таких 1418 днів і ночей-з 22 червня 1941 року по 9 травня 1945 року, - які довелося пережити йому та його поколінню.
Другие материалы по теме
| 
