|
 "Ми самі повинні стати тими змінами, які хочемо бачити в світі", - сказав колись Махатма Ганді. Сьогодні в Україні великий запит на зміни. Те покоління, яке виховується нині у школах – і буде майбутнім України.
Розуміючи це, багато активістів взялись розвивати рух альтернативної освіти.
Одне з перших критичних зауважень до звичайних шкіл - заниження самооцінки дітей.
Дослідження показують, що за чотири класи молодшої школи більшість дітей встигають переконати, що вони ніхто. І це – причина для паніки.
Головний інструмент зниження самоповаги – оцінки. Забув зошит – два. Погана поведінка – двійка. Для вчителя "2" лиш цифра, для дитини – діагноз.
Плюс критика та нав’язування ярликів – "ти нездара, гіперактивний, лінивий.." Як результат – комплекс неповноцінності. А звідси дуже багато проблем у дорослому віці.
Часто і самі батьки стають співучасниками цього процесу. Вони демонструють, що їм важливіші оцінки, які стоять у щоденнику дитини, ніж те, що вона насправді знає чи відчуває.
Сучасна наука доводить, найкраще дитина вчиться на власних помилках. Школа ж виробляє страх перед помилками. За неправильні відповіді – покарання. У майбутньому це вкорінить страх перед експериментами, спробою здійснити щось нове.
У шкільних завданнях є лише дві відповіді – вірна та невірна. Це теж негатив школи - пласке сприйняття світу, адже в багатьох завдань можуть бути тисячі правильних рішень.
"Війни виграють не генерали, війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священики", - сказав колись Отто фон Бісмарк, і це пояснення до ще одної критики традиційних шкіл.
У сучасній системі освіти у дітей нема часу думати.
Процес навчання побудований так, що дитина перевантажена технічною роботою. У Японії навіть існує предмет "милування", коли діти з вчителем виходять милуватись цвітінням сакури.
Тільки роздумуючи в тишині можна розвивати власний розум. Нині ж діти сидять по кілька уроків підряд та отримують багато домашніх завдань, які ж до того ж написані складною мовою і їх доводиться робити за допомогою батьків.
Коли ж тут знайдеш час пороздумувати?
У своєму бестселері Пауло Фрейре ще у минулому столітті назвав традиційну систему освіти "Педагогікою пригнічених", тому що учень, не більш як "пуста посудина, яку наповнюють знаннями".
Автор ж наполягав на співавторстві знань між учнем та вчителем. "Учень – це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, що необхідно запалити", - сказав ще колись Плутарх.
Погодьтесь, якщо ви запалені якоюсь ідеєю, ви самі знайдете необхідну інформацію і з радістю працюватимете понаднормово. Саме мету – "запалити" дитину, привити любов до пізнання – і ставлять собі альтернативні школи. Роблять це через зустрічі з майстрами своєї справи.
Взагалі особистість вчителя має величезне значення, адже він транслює дітям своє бачення світу, передає свій запал або навпаки – незадоволення життям. А ще велике значення має простір, у якому навчаються діти – творчий він чи сірі стіни та старі парти?
Апологети сучасної системи освіти нарікають, що своїми методами сучасна школа вбиває один з вроджених інстинктів - потяг до пізнання.
Леонардо да Вінчі не вчився у школі і все життя робив геніальні відкриття, залишаючись учнем.
Багато ж студентів, отримуючи дипломи, назавжди втрачають бажання вчитись. Всі знання, які даються у школі зі змушуванням та приниженням особистості, можуть поміститись на флешці, і нічого не варті.
Світ стрімко йде уперед, розвиваються інформаційні технології, інформація швидко старіє. Змінюються професії, покоління.
За словами тьютора Единбурзької школи бізнесу в Україні Анастасії Леухіної, за спиною у якої кілька вищих освіт, контент швидко забувається, найважливішим ж стає вміння працювати з інформацією та ефективна комунікація. Цього і треба вчити дітей.
Плюс – самоорганізація, розвиток емоційного інтелекту, треноване тіло, що здатне приймати навантаження.
Викладач, активіст та засновник кількох шкіл Майкл Стронг їздить по світу з лекціями про злоякісну освіту. Він стверджує, що й вищі школи відживають своє, адже ми бачимо, що безліч талановитих людей знехтували традиційною освітою та досягли неймовірного успіху – Білл Гейтс, Стів Джобс, Леді Гага, Том Хенкс, Річард Бренсон.
Практика стає важливішою за наукові роботи чи ступені. "У традиційних школах чи ВНЗ успішність учнів вимірюється здатністю добре засвоїти чужі ідеї, у той час, коли варто розгледіти, що найкраще вдається учневі та розвивати це", - наголошує Майкл Стронг.
Мета альтернативних шкіл у тому, щоб задовольнити розвиток вільної та гармонійної особистості, а не догоджати суспільству і виховувати слухняного громадянина.
У Німечинні один з директорів середньої школи на початку кожного навчального року відправляє такого листа: "Я — один з тих, хто вижив у концтаборі. Мої очі бачили те, що жодна людина не повинна бачити. Гарно освічені та навчені інженери побудували газові камери, які отруювали дітей. Гарно підготовлені лікарі, медсестри, що добре розбирались у препаратах, уколами умертвляли немовлят.
Вони всі закінчили середню школу і перетворились на людей, що вічно горітимуть у пеклі. Тому я сумніваюсь, що навчання наукам обов’язкове та корисне. Моє прохання до вас – докладіть усіх зусиль стати людьми. Докладіть усіх зусиль протистояти виробництву освічених монстрів та психопатів. Дуже важливо, щоб і ваші діти також брали участь у цьому процесі".
Школи, що вчать по-іншому
У світі уже є кілька дуже відомих альтернативних шкіл. Одна з них - школа Саммерхілл. Головна її ідея полягає у тому, що "школа має підлаштовуватися під дитину", а не навпаки. Це демократична спільнота: всі питання, що стосуються керування школою, вирішуються на шкільних зборах, на яких присутні всі учні і працівники школи, при цьому кожен має рівний голос.
Всі члени спільноти — школи Саммерхілл — можуть чинити, як їм завгодно, доки їх дії не спричиняють шкоди іншим людям, відповідно до принципу засновника Олександра Нілла "Свобода, а не дозвіл". У школі Саммерхілл учні самі вибирають, які уроки відвідувати. Крім того, тут відсутня будь-яка система оцінювання. Покарання за прогулювання уроків відсутні.
В Україні цього року створена школа за таким принципом – школа "Зелене плем’я" у мистецькому хуторі "Обирок", що на Чернігівщині.
Відомими є і школи, де принцип навчання будується за вальдорфською педагогікою. Тут головним є надання допомоги особистості у власному становленні та розкритті талантів "у гармонії із закономірностями і тенденціями розвитку природи, людини та світу".
Діти у таких школах нічого спеціально не зубрять, а ніби повторюють в мініатюрі шлях розвитку суспільства. Історія, наприклад, спочатку викладається через легенди і міфи, потім - через біблійні оповіді, а сучасний етап вивчається тільки у випускному класі.
Всі уроки тісно взаємопов’язані: математичний матеріал цілком може бути закріплений у танці. Жорстких покарань і оцінок немає. Стандартних підручників теж.
Школа Дальтон. Молодий педагог Елен Паркхерст придумала розбити навчальну програму на контракти: у кожному вказується рекомендаційна література, контрольні запитання та інформація для роздумів. Учні підписують зі школою договори різної складності, вирішуючи, в якому темпі і на яку оцінку вони хочуть освоїти матеріал.
Вчителі - консультанти і періодичні екзаменатори. Сьогодні система успішно працює по всьому світу, а сама нью-йоркська школа в 2010 увійшла в список Forbes як найкраща підготовча в країні.
Кожен семестр школа THINK Global переїжджає на нове місце: за чотири роки навчання діти встигають змінити 12 країн. Всі переїзди супроводжуються тотальним зануренням в новий світ, а багатонаціональні класи нагадують ООН у мініатюрі.
Кожному учню видається iPhone, IPAD і MacBook Pro для фіксації вражень та виконання завдань. Крім того, у школи є власний віртуальний простір THINK Spot - соціальна мережа, робочий стіл, файлообмінник, електронна книга, календар і щоденник одночасно. Щоб учні не переживали через часті зміни місць (і не зійшли з розуму від щастя), до кожного приставлений тьютор.
Studio. Ідея школи-студії запозичена з епохи Мікеланджело і Леонардо да Вінчі, коли вчилися там же, де і працювали. Тут майстерно вирішується одвічна проблема розриву між знанням і вмінням: близько 80% навчального плану реалізується через практичні проекти, а не за партою.
З кожним роком школа укладає все більше угод з місцевими та державними роботодавцями, які надають місця для стажування. На даний момент таких студій створено вже 16, а найближчим часом планується відкрити ще 14.
Quest to Learn. Поки консервативні викладачі нарікають на те, що діти перестали читати книжки і не можуть відірватися від комп’ютера, творці Quest to Learn навчилися пристосувалися до мінливого світу. В нью-йоркській школі вже кілька років поспіль школярі не відкривають підручників, а роблять тільки те, що їм подобається - грають в ігри.
У створеному за участю Білла Гейтса закладі є всі звичні дисципліни, але замість уроків діти беруть участь в місіях, а оцінки замінені на титули. Замість того, щоб страждати над поганим балом, завжди можна наздогнати упущене в нових квестах.
Волонтери освіти в Україні
У вересні вперше в Україні 9 новаторських шкіл організували зустріч у Львові. Серед них - школа талантів Миколи Гузика (Одеса), школа "Зелене плем’я", (мистецький хутір "Обирок"), "Земля талантів" (Львів), "БеркоШко" (Київ), "На перехресті" (Одеса), Вільна школа Каті Чалої" (Одеса), "Приватна християнська школа "Перлина" (Львів), "Школа парк Dixi" (Київ), "Наутілус" (Львів).
Авторська школа Миколи Гузика найстаріша в Україні – діє уже 25 років у місті Южне, Одеська область - і єдина державна. Саме кінець 80-х став народженням яскравих авторських шкіл. У той час заснувалась і ще одна відома школа у Росії - школа Щетініна.
Інші українські поки створюють самі батьки, які не бажають віддавати своїх дітей до загальноосвітніх шкіл.
Підходи до навчання різні, але їх єднає відсутність оцінок (називають це штучною мотивацією), домашніх завдань, шкільної форми, часто навчання відбувається проектами, а викладання дисциплін не ділиться на окремі уроки. Науки подаються цілісно та поєднуються між собою.
Зазвичай, новаторські школи не є комерційними. Тут викладають ті, кому цікава взаємодія з дітьми. Такі школи вчаться за своєю програмою, а тому можуть використовувати підручники лише фрагментарно, або й узагалі не використовувати.
Викладають у таких школах і неформатні предмети, що не охоплені шкільною програмою. Якщо у дітей виникає питання, на нього відповідають, цінуючи інтерес. Цікавою практикою є і викладання дисциплін дітьми для дітей.
Хто знає краще пояснює тому, хто лише відкриває для себе певні знання.
Джерело публікації:
http://life.pravda.com.ua/columns/2015/04/29/193187/ | 
