Ранок до Дня Незалежності України

(Під музику до пісніі "О, Україно!" діти заходять у зал і зупиняються біля своїх місць).

Ведуча. Щасливі "ми, що народилися і живемо у такій чудовій, багатій, мальовничій землі, у нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємось аж до сліз, зачувши рідне слово.

І сьогодні ми і наші діти дякуємо Богові, що ми стали вільними і скинули з себе окови, які висіли на нас протягом багатьох віків.

1-а дитина. Всевишній Боже, дякую Тобі, що Ти створив мене вільним Українцем, сином українського народу, дитиною багатої і великої землі. Дя­кую Тобі, Всещедрий, що Ти дав моєму народові чарівну мову й пісню.

2-а дитина. Всевишній Творче, поможи моєму народові діждати кращої долі на власній багатій, великій землі. .

(Діти співають "Молитву за Україну").

1-а дитина.

Я - землі цієї паросток зелений,

 Я - землі цієї крапля дощова.

Заплелись у мені, приросли до мене

Жито і дерева, квіти і трава.

2-а дитина.       

Зацвітає калина, зеленіє ліщина,

Степом котиться диво-трава.

Це - моя Україна, це - моя Батьківщина,

Що, як мама, як тато, - одна. (Співають пісню "Рідний край", муз. Михайленка).

1-а дитина.      

 Кохаю край свій золотий,

Свою рідну Україну. Як хочу я, аби зрости

Вітчизні гідним сином.

2-а дитина.       

Є в світі зваби немалі,

Цікава стежка кожна, Але до рідної землі

Збайдужіти не можна.

3-я дитина.       

Нема ріднішої, повір, - 

За неї, пречудову!

Люби, шануй, піднось до зір

її пісні і мову!

(Пісня "Люблю Україну", муз. Р. Новосада).

1-а дитина.      

 А зібрались ми сьогодні,

Щоби не забути:

Хто боровся за Вкраїну -

Усіх спом'янути.

2-а дитина.        Усіх тих героїв,

Що пали в бою

За Вкраїни славу, її честь і волю.

3-я дитина.       

Згадайте чубатих

З Січі козаків,

 Лицарів калини –

Січових стрільців..

4-а дитина.       

Згадайте упівців,

Що в лісах ховались.

Усіх, хоч не знаєм

Як і називались.

5-а дитина.        

Бо палко любили

Рідну Батьківщину,

За неї боролись

Вони до загину.

(Звучить пісня "Гей, ви, хлопці січовії").

1-а дитина.       

Повій, вітре, із степів,

Дай нам славу козаків.

Гей, там, на горі Січ іде,

Гей, непорочний стяг несе!

2-а дитина.       

Йде Січове Військо -

Пісня степом лине,

Як поборем вороженьків,

Слава не загине! (Заходять хлопчики - січові стрільці, інсценізація пісні "Гей, ви, хлопці січовії").

1-й січовий стрілець.

Гей, ізгадапте, браття-вкраїнці,

Де ми на світі бували,

Як із неволі край наш коханий

Всі ми гуртом рятували.

2-й січовий стрілець.

Гей, згадайте, знову вставайте:

Рідний народ у неволі.

Будем боротись і працювати,

Щоб нам добитися волі!

3-й січовий стрілець.

Не дам зганьбити мій народ,

Піду на муки і на ад терпінь,

Та не скорюся, не зігнуся!

Я присягаюся й клянуся!

Ведуча.

Ой, та й зажурились стрільці січовії,
Як Овруч-річку проходили,
Що стільки народу впало за свободу
-Встояти не було сили.
 (Стрільці ідуть під пісню "Шумить, гуде соснонька", муз. Верховинця).

Ведуча.
Ой там при долині, фанатами зритій,
Біжить на виднині  
Кочовик убитий.
Козацьке тіло
Від вітру згоріло,
А личко розцвіле
Зів'яло, змарніло.
Наші діти, мов ті квіти,
Зібрались в рядочок,
Та й понесли на могилу
Блакитний віночок.

(Виходять дівчатка з віночками і квітами та хлопчики, один з них із пра­пором).

Піду в поле й назбираю

Колосків, квіточок

Та й наплету на стрілецьку

 Могилу віночок.

2-а дівчинка.    
І віночком уквітчаю
Той хрестик похилий,
Що під ним відпочиває
 Стрільчик юний, милий.
1-й хлопчик.

Станьмо, станьмо на коліна,
Помолімся, брате мій.
Тут сплять герої України,
Що йшли за волю в смертний бій.
2-й хлопчик.

Станьмо, станьмо на коліна,
Хай сняться хлопцям світлі сни.
Хай знає ненька-Україна,
Що є у неї ще сини.
3-й хлопчик.

Станьмо, станьмо на коліна
І до землі склонімо стяг.
Тут ті, для кого Україна
Була дорожча за життя.
Ведуча.

Вставай, Україно, вставай,
Виходь на дорогу свободи,
Де грає широкий Дунай,
Де ждуть європейські народи.
(Інсценізація пісні "Ой, у лузі червона калина").

Ой, у лузі червона калина похилилася (виходить дівчинка-Україна з кали­ною в руках, в кінці рядка опускає калину).

Чогось наша славна Україна зажурилася (опускає голову і сідає на стільчик).

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну

Гей, гей розвеселимо (дві дівчинки підходять до "України" і одягають їй намисто і віночок на голову).

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів ("Україна" обходить круг повільним кроком і стає в центрі, діти похитують руками вгорі).

То прославить по всій Україні січових стрільців ("Україна" робить те саме, всі похитують руками вгорі).

А ми тую стрілецькую славу збережемо,

А ми нашу славну Україну

Гей-гей розвеселимо ("Україна" крутиться припадаючим кроком, всі діти витягують жовто-блакитні стрічки і помахують ними, на повторення підхо­дять до неї козаки і піднімають на стільчику).

Ведуча. Живи, Україно, живи,

Єднай Чорне море й Карпати!

І свій переболений край

Не дай ворогам розламати.

Живи, Україно, живи,

Дай познак, ясніший від грому,

Що ти не рабиня Москви

Й рабою не будеш нікому.

 (Всі присутні, стоячи, співають гімн "Ще не вмерла Україна").