Введення санкцій проти Росії з боку США стало „давно очікуваною несподіванкою”. Фактично, санкції обіцяли ще на початок липня. Характер і масштаб обмежень теж не стали несподіванкою
Формально, запропоновані санкції не мають характеру тотальних ударів по цілих секторах російської економіки. Проте „Роснєфть”, „Новатек” та „Газпромбанк”, який обслуговує „Газпром” та дочірні компанії – це направду чималий шмат російського нафтогазового комплексу.
Санкції не спрямовані на припинення повсякденної спільної бізнесової активності американських та російських компаній. Наприклад, Exxon Mobil Corp продовжить реалізацію спільних проектів з "Роснєфтью".
Натомість, прийняті санкції закривають або значно ускладнюють доступ російських компаній до отримання середньо- та довгострокового фінансування з боку американських компаній.
Заборона на операції з займами більш ніж на 90 днів, а також на операції з розміщенням нових акцій не тільки звузить фінансові можливості російських компаній, але й автоматично викличе подорожчання для них європейських кредитних ресурсів.
Окрім того, США також розширили так званий „список SDN” „Список громадян особливих категорій та осіб, яких слід блокувати” – за рахунок вождів сепаратистів та кількох високих ФСБ-шних чинів, але останнє навряд чи помітно на щось вплине. Як і санкції проти концерну Калашникова та інших російських збройних компаній.
Але закриття доступу ключових російських компаній до зовнішніх запозичень, здійснене в момент, коли вся російська фінансова система, за словами самих російських високопосадовців, захиталась під колосальним вантажем військових та пенсійних витрат – це потужний удар. Який, за словами аналітиків, коштуватиме Росії як мінімум 1% ВВП. Обіцянку про те, що „Росії дорого обійдеться продовження агресії проти України” Обама виконав чи принаймні, зробив до того значний крок. Разом з обіцянкою про поставку необхідної зброї у рамках „особливого партнерства”, фінансові санкції – це вагомий аргумент. Інше питання, наскільки це витверезить Кремль, а чи Росія вкотре вирішить „за ценой не постоять”.
Натомість, Європа також не вийшла на „третій пакет” секторальних санкцій, обмежившись варіантом 2+. Євросоюз заборонив Європейському інвестиційному банку та Європейському банку реконструкції і розвитку фінансувати нові інвестпроекти у Росії, і пообіцяв за два тижні, в кінці липня оприлюднити список санкцій проти конкретних людей та компаній.
Пряма загроза від введених європейських санкцій для Росії не є катастрофічною. Хоч Росія є найбільшим одержувачем коштів ЄБРР, торік банк вклав в російські проекти $ 2,5 млрд. Європейський інвестиційний банк, що належить країнам-членам ЄС, надав кредити Росії ще на $ 1,4 млрд. Але більш помітним тут буде психологічний ефект – навіть найбільш ризиковані іноземні інвестори задумаються про перспективи своїх вкладень в Росії. Та й 4 мільярди за умов введення санкцій з боку США – сума чимала.
Вочевидь, європейська „пауза” має на меті в черговий раз дати Росії „вікно можливостей”. Себто зрозуміти, що санкції таки будуть – і одуматись. Надія марна, і в Брюсселі не можуть цього не розуміти. Проте, вочевидь, хочуть мати можливість правдиво заявити своїм виборцям, що „використали всі без винятку дипломатичні можливості” для врегулювання конфлікту.
Іншою причиною зволікань Євросоюзу цілком може бути бажання зачекати на анонсовані переговори сепаратистів з Порошенком – і діяти в залежності від їх результатів. Хоч знову-таки, надій на врегулювання ситуації при переговорах з діячами масштабу Бородая чекати не доводиться – але надія вмирає останньою.
В будь-якому разі, попри весь скепсис щодо дій Заходу, можна сказати, що Україна отримала набагато потужнішу підтримку, ніж, наприклад, Грузія в аналогічних обставинах. Решту залежить від нас.
Тарас Паньо
| 
