|
Пошуки віри
Кожна людина, навіть якщо вона
вважає себе невіруючою, в глибині своєї душі тягнеться до чогось величного,
прекрасного, до чогось такого, що стоїть над усім світом, що варте вшанування.
Кожна душа має таке устремління.
В давні часи люди поклонялися
силам природи. Сонце сходило, освічувало землю, люди падали перед ним на
коліна. "Ось наш бог", - говорили вони. Інші боялися грому і
блискавки, тремтіли перед ними і говорили: "Ось наш бог!" А потім
були у людей й інші боги. Люди тягнулись до задоволень і насолод, до всього
того, що розважає, і говорили: "Ось наш бог!" Люди виготовляли
різноманітні статуї богів і богинь, давали їм різноманітні імена і носили ці
статуї у святкових походах, піддаючись нестримним веселощам. Але минали дні свят,
і людина залишалась один на один зі своїми прикрощами і болючими питаннями про
сенс життя, про страждання, про добро і зло. Боги вина і веселощів не могли
відповісти на ці питання. Людям стало здаватись, що життям править лише
невблаганна доля, і що б людина не зробила, вона не змозі змінити вготованого
їй шляху.
Величезна кількість надуманих
богів і кумирів була і є у людей. Але справжня віра закликає нас поклонитись,
перед Тим, Хто створив увесь світ, створив кожного з нас. Це є Бог, якого
християни називають Отець, Вседержитель, Творець неба і землі. Не жорстокий
деспот, бездушний і безликий, править всесвітом, а люблячий Отець. Ось радісна
блага вість, яку дає нам християнство, дає Господь Ісус, який приніс цю радісну
звістку на землю. Чому ж ми називаємо його Отцем? Чому віримо Йому?
продовження читайте у наступній статті…
М.Чудинович, священник
Свято-Успенської церкви
м.Баштанка
| 
