14 жовтня 65-та річниця створення УПА

14 жовтня 65-та річниця створення УПА

Ця дата була визначена за указом головнокомандувача УПА Романа Шухевича від 14 жовтня 1947 року, в якому йшлося про те, що "минає п’ять років як ми на Волині розпочали боротьбу". Взято саме 14 жовтня бо це свято Покрови Пресвятої Богородиці, що була захисницею українського козацтва.

Але УПА формувалась ще раніше з малих озброєних відділів ОУН (революційної). Початком створення УПА можна вважати Акт відродження української державності 30 червня 1941 року.

Вже 27 липня 1941 року у Рівному, на параді, присвяченому Акту відродження Української держави взяв участь повстанський курінь імені Холодного Яру з-під стягу Степана Бандери (названий на честь селянської повстанської республіки 1919-1920 років). Тобто військові формування створювались зразу після приказу німців.

В липні 1941 року в декларації ОУН “До ситуації у Львові” сказано, що Акт 30 червня 1941 року, “стане символом теперішньої визвольної боротьби української нації”. Над ідеєю створення української держави і її армії працювали похідні групи ОУН. “Посланці ОУН відзначаються цілеспрямованістю, скромністю і ретельністю, які може народжувати лише справжній ідеалізм. Вони справляють особисто добре враження, хоч їх діяльність шкідлива для рейху”, — так свідчив ворог про членів ОУН Бандери. Процитовано за донесенням німецької поліції безпеки №81 від 12 вересня 1941 року.

Механізми і динаміка створення УПА були такі.

В середині вересня 1941 року Конференція ОУН (р) прийняла рішення підготувати населення “до активної боротьби з німецьким окупантом, застосувати систематичне розкривання німецьких планів поневолення і колонізації України”, проводити “збір і магазинування зброї”, підготувати кадри тощо.

Це величезна підготовча робота ОУН (революційної) привернула увагу німців. Були проведені масові арешти націоналістів. Ще 5 липня 1941 року у Кракові було заарештовано С. Бандеру і депортовано до Берліна, 9 липня у Львові заарештовано Я. Стецька та інших керівників ОУН (р). А перші арешти активістів ОУН (р) почались 15 вересня 1941 року.

Із перехоплених документів, свідчень на допитах німці зрозуміли, що націоналісти готують повстання. Тому 25 листопада 1941 року підрозділи Служби Безпеки німецького окупаційного режиму отримали наказ, в якому було сказано: “незаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання у рейхкомісаріаті з метою створення незалежної України”. Тому наказувалося арештувати всіх активістів руху Бандери і після допитів таємно знищувати як грабіжників.

У грудні 1941 року німці дізнались, що члени ОУН (революційної) отримали наказ збирати по лісах зброю і боєприпаси, які залишили воюючі армії, створювати секретні склади для озброєння відділів, які боротимуться проти німців. Німецькі органи безпеки уже восени-взимку 1941 року вважали, “що окрім групи Бандери, на Україні не існує жодної організації опору, яка була б здатна становити серйозну небезпеку”.

Друга Конференція ОУН (революційної) — великий збір на початку квітня 1942 року пробувала метод боротьби у формі малих озброєних відділів самооборони. Вирішено спрямувати енергію народу у широкий всенародний рух, який забезпечить повну перемогу. Німці зазначають у своїх повідомленнях, що, починаючи від квітня 1942 року, на Волині і Поліссі, а опісля і в околицях Кам’янця-Подільського і на Житомирщині з’явилися озброєні відділи ОУН (р). В одному із німецьких рапортів сказано, що в травні 1942 року “рух Бандери серйозно взявся за створення банд, зокрема на західній частині України”, що він “переходить до військового виклику своїх членів і їх час від часу згромаджує для воєнних польових занять”. Ці відділи проводили операції атакуючи мости, лінії зв’язку, склади постачання та інші військові об’єкти.

У жовтні1942 року малі відділи ОУН (р) почали зливатися у великі військові з’єднання. Саме ці з’єднання прийняли назву “Українська Повстанська Армія” (УПА).

Біля джерел створення УПА стояли Клим Савур (Клячківський), Роман Шухевич, Вались Івахів. Зокрема Івахів займався організаційними питаннями створення армії УПА. Не випадково у пісні “Гей, там , далеко, на Волині зродилась армія УПА" згадується Василь Івахів. Народ у своїй пам’яті у пісенній формі зазначав, що Василь Івахів стояв біля витоків УПА.

Головне командування УПА (як зазначалось) визначило 14 жовтня як дату створення УПА. Цю дату підтверджує один із звітів командування німецької армії, в якому сказано: “Згідно повідомлення головного командування вермахту на Україні за 16 жовтня 1942 року українські націоналісти вперше зібралися в районі Сарн у більшу банду і постійно отримують наплив нових сил”.

3 лютого 1943 року УПА розпочала великомасштабні операції звільнення території від німецьких військ та від радянських партизанів.

Рейхскомісар України 4 квітня 1943 року доповідав у Берлін, що українські партизани вимагають вільної України і відходу німців. А проїзд шляхом Житомир-Київ можливий лише під охороною війська, у численних районах немає німецької влади. Генеральний комісар Волині-Поділля звітував 30 квітня 1943 року, що захід і південь Волині були контрольовані “українськими національними бандами” та що “вони дійшли так далеко, що в районах Горохова, Любомля, Дубна, Кременця і частково Луцька треба говорити про повстання”.

Пізніше, 5 червня генеральний комісар Волині-Поділля писав А. Розенбергу, що “українські націоналісти завдають більше труднощів, ніж більшовицькі банди; українські національні банди мають своє суворе й уміле керівництво і надиво гідне озброєння: треба припускати, що ці банди почали методично збирати зброю і боєприпаси зразу після першого приходу німецьких військ. Об’єкти, на які нападають банди, — це важливі для доступу в країну і постачання фронту залізниці, шляхи і мости, державні господарства, склади хліба, а також промислові підприємства”.

Вояки УПА систематично пошкоджували головний кабельний зв′язок, який пролягав через Україну до фронтових армійських груп “А” і “Південь”. Кабель перекривали між Рівнем і Житомиром, тільки з 1 до 11 липня кабельний зв′язок в Україні переривали 16 разів “завдаючи значної шкоди зв’язковим німецьких військ. Безперечно, це також мало вплив на ведення війни на Сході”.

УПА була армією. Фактично весь народ був озброєний. Сьогодні ми можемо говорити про різну кількість вояків УПА. В 1956 році тодішній перший секретар ЦК КПУ Микола Підгорний в липні до ЦК КПРС говорячи про боротьбу проти українського націоналістичного підпілля наводив такі цифри: “За період з 1944 по 1955 рік убито понад 150 тисяч українських націоналістів, заарештовано 103 тисячі українських націоналістів, сюди необхідно зарахувати 75 тисяч тих, хто в цей період здались властям “(приймали з так званою повинною).

Але сюди треба додати, ще й тих, хто воював до 1944 року проти німців. Як вважає історик Володимир Сергійчик, в рядах УПА побувало до 400 тисяч чоловік.

Підпільна діяльність ОУН була поширена по всій території України. Всі донесення органів НКВС та радянських партизанів свідчили, що ОУН і УПА боролись проти гітлерівців. І навіть Хрущов знав, що ОУН і УПА були антигітлерівські структури. Але це ретельно приховувалось, як і те, що по всій Україні поширився антигітлерівський націоналістичний рух, його похідні групи організували підпілля у Донбасі, Криму, Кубані, на Вороніжчині.

За часів радянської диктатури на висвітлення історії УПА було накладено табу. Вся номенклатурна рать істориків від ідеології не шкодувала чорної барви в оббріхуванні УПА, сумлінно відпрацьовуючи надане їм “довір’я” хлібодавців з вищих ешелонів КПРС і КДБ. Вони до небес восхваляли радянський партизанський рух і півсловом не згадували по боротьбу з німецькими окупантами УПА.

Але про це чітко заявляли німці. Навіть у 1944 році, коли німці відступали, вони видавали ось такі інструкції:

“Збройні сили УПА борються за вільну і незалежну Україну і фактично вірять, що зможуть досягти цієї мети. Їхніми ворогами є німці і росіяни. В даний момент вони вважають найбільш небезпечними росіян”. В цій же інструкції було сказано “воювати проти УПА так само, як і проти всіх банд і знищувати їх”.

В одній із листівок УПА “За що бореться УПА” говорилось: “УПА бореться за українську самостійну соборну державу і за те, щоб кожна нація жила вільним життям у своїй власній, самостійній державі: УПА бореться проти імперіалістів та імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політично та взискує економічно інші народи. Тому УПА бореться проти СРСР і проти німецької “Нової Європи”.

За всю історію більшовицької імперії ніхто не нагадав номенклатурним історикам повчання перського царя Насредіна-шаха двірцевому історіографу Реза-кулі-Ханові: “Не викривлюй опису подій. Перемогу зображай як перемогу, а поразку описуй як поразку”. Але більшовики не дотримувались повчання перського царя.

Міфи про війну 1941-1945 рр., які дісталися Україні у спадок від СРСР, заважають злагоді у нашій державі, визнанню УПА на державному рівні, належному пошануванню учасників визвольних змагань.

У незалежній державі борці за її незалежність живуть з тавром радянської пропаганди “ворогів народу”, а приховані її вороги, котрі не сприймають незалежності української держави, користуються всіма пільгами і отримують різні державні нагороди, паплюжать національних героїв і національну визвольну боротьбу.

Маємо приклади примирення на державному рівні. Це Іспанія, де примирились колишні республіканці і франкісти, Молдова, в якій парламент в 1995 році визначив для тих, хто боровся з фашизмом, і тих, хто його захищав, однакові соціальні пільги і пенсії.

В Польщі визнано боротьбу “Армії крайові” і прорадянської “Армії Людової”.

• Голівудський кінофільм про воїнів - УПА - захисників незалежності
• Позов на комуністичну партію
• ГОЛОДОМОР: для комуністів Баштанщини
• Червоні шакали дзявчать
• 14 жовтня 65-та річниця створення УПА
• Чия мова найбагатша