|
Пам'ять жива
Пам'ять... Вона непідвладна часу. Ось і цей чоловік поважного віку допоки й житиме, пам'ятатиме зорю своєї юності, коли з багатьох динаміків звучала найвідоміша пісня Великої Вітчизняної війни: «...Вставай, страна огромная, вставай на смертный бой...».
Молодим хлопцем взяв він до рук зброю, щоб боротися «...с фашист-ской силой темною, с проклятою ордой...».
У двадцяті роки функціонувало на нашій Баштанщині чимало хуторів, які нині зникли з лиця землі і залишилися лише в згадках тих, хто народився і зростав у широких степах. Виявляється, був тоді у нашому районі невеличкий хутірець Бобри.
Саме там змалку жив Іван Микитович Сорокопуд. Народився майбутній захисник Вітчизни у простій селянській родині. З дитинства пізнав на собі нелегку працю біля землі та біля худоби. Ніяких мрій про заморські країни не плекав. Думав, що тут і житиме довіку.
Та доля, як завжди, розпорядилася по-своєму.
Простому сільському хлопцеві довелося побачити чужинську землю, зі зброєю в руках визволяти Румунію, Болгарію, Югославію. Тут і кров пролив – був двічі поранений і довгоочікуваний День Перемоги застав його на шпитальному ліжку.
Навіть не вірилося Іванові, що більше не свистітимуть кулі, не горітиме земля, не треба буде хоронити бойових побратимів. Він вижив у тому і страшному горнилі. Слабким від ран, але сповненим надії повернувся на рідну Баштанщину. Серед медалей золо-Н том сяє на гру-9 дях ветерана-- фронтовика орден Вітчизняної війни II ступеню.
Ставши жителем с. Добра Криниця, він відразу ж включився у відбудову народного господарства. Легкого хліба не шукав-працював тваринником на фермі тодішнього радгоспу «Добра Криниця». Простий і скромний, трудолюбивий і добросовісний Іван Микитович користувався повагою й авторитетом у своєму трудовому колективі і в селі.
До бойових нагород додалися десятки грамот і похвальних листів, премій і медаль «Ветеран праці».
Сьогодні І.М.Сорокопуд - почесний житель Доброї Криниці. Його шанують, бо й справді, є за що.
Галина Мельник
Другие материалы по теме
| 
