У переддень жіночого свята хочеться розповісти про жительку села Піски, жінку благородної професії, яка десятиліттями стоїть на варті недуг і болю, працюючи, подеколи, без вихідних.
Зінаїда Петрівна ЮРЧИК – медична сестра Пісківської територіальної громади, праця якої складна і відповідальна. Від кваліфікації до професіоналізму, найгуманнішої у світі професії, від якої залежить здоров’я людей, пройшла шлях довжиною в 43 роки.
Свою трудову діяльність медика почала ще в м. Очаків, а з 1980 року працює в Пісківському фельдшерському пункті, куди молодою дівчиною приїхала в 1979 році. Вийшла заміж за піщанина так і залишилася на все життя. Де б вона не була, її поважають, бо від природи вона добра, чуйна і порядна людина.
– Мене теж обпалила вій-на, – розповідає сивочолий
житель Пісок Андрій Сергійович Буян. – Мені було тоді 11 років. Добре
пам’ятаю той осінній день 1941 року, коли німецькі танкетки заїхали в
село, покружляли вулицями і зникли. Люди з острахом ховались по своїх
домівках.
На ранок німці зайшли в село. Почалася облава. Не минули
і нашої хати, забрали батька і на рік старшого мене брата Миколу. Я
залишився з мамою і дворічною сестричкою Валею. Плач чувся по всьому
селу.
