ФІЛОСОФІЯ ЛЕМКІВСЬКОЇ ПИСАНКИ

ФІЛОСОФІЯ ЛЕМКІВСЬКОЇ ПИСАНКИ
Що таке „штришок”, яким пишуть лемківську писанку? Яка його, власне, назва? Що він означає? Ніде не знайшов відповіді. Заглиблюючись у писанкарство дійшов до наступного: штрих на лемківській писанці - Слово, що сталося Тілом. „Спочатку було Слово…” мовиться в Біблії.

Україна – центр Європи, географічний. Найкращі грунти для вирощування хліба- чорноземи. Українці найбільші трударі на землі : окультурили землі Північної, Південної Америки ( навчили, навіть, хліб пекти). „Годувальники Європи” – називали українців. Україна – земля, що славиться пракультурою ще з кам’яної доби людства. Нація, що є вірною Богові. Земля, котру багато років перетоптали, у всі часи, численні орди завойовників, чи то з заходу, чи то зі сходу.

Ми - нація , котра всі свої сподівання на краще покладала на Бога. Не відомо, хто перший звернув увагу, як крапля падає на яйце і який залишає слід і, навряд, чи це була крапля води, скоріше сльози, або крові і залишила слід у вигляді „штришка”. Наші прародичі були, очевидно, надзвичайно мирними, працьовитими і мудрими людьми, якщо вони „штришком” могли передавати слово. „Штришок” по формі нагадує краплю, що падає, а також зернину злаку (пшениці, жита, вівса, ячменю), як складову колоска. Отже, в моєму розумінні „штришок”, це, власне „крапля”, „сльоза”, „зерно”, „листок”, „хвоїнка”, „промінчик”, „пір’їна”, „пелюстка”, тобто слово.

І цими „словами” писали звернення до вищої сили, закодовуючи її на пташиному яйці. В цих посланнях (розписах) люди зверталися до Бога, до дорослого, до дитини, до жінки чи чоловіка тільки з позитивом. Ніхто не бачив писанки з писанням, що має негативне значення. Яйце ж бо було символом життя., символом воскресіння, символом повернення, здавалось би, мертвого до життя. Тож на цьому символі вічності і писалося вічне – Любов. Любов до Бога, як вищої сили – Творця, до людини, як вершини творіння, до живої природи на загал, до небес – космосу.

„Крапля”. Всі поселення знаходились біля рік, потоків, джерел. Наші предки надзвичайно шанували воду – життя, сила.

„Хвоїнка”, „Листок” – ними писали дерево, яке вважали за живе, що воно має душу, що воно близьке людині (плоди, мед з квіток дерев, ліки), квіти, галузки - „частинки” тощо. Зрубавши одне дерево садили сім овочевих дерев, плекали рослинність, яка давала харч, одіж, лікарство.

„Пір’їна” – писали птахів, носіїв весни, космічних символів („Ластівки”, „Бузьки”, „Зозулі”).

„Промінь” – писалися солярні знаки сонця, місяця, Бога - „Я є світло для світу”.

„Зерно”- в лемків, хоча попало на тведу поверхню, зате дало неперевершений твір- лемківську писанку.

„Півень” – знак застереження.

Лемківська писанка – найдавніша техніка. Техніка – капля.

Тематика:
-1) космос, світило, Бог;

-2)рослинність, дерева;

-3) вершина творіння, що має перерости в поступках, житті.

Цими словами-„штришками” писалися побажання доброго здоров`я, багатого врожаю, великої міцної сім`ї, плідності, і людям, і худобі, прохання в Бога захисту від впливу злих сил потайбіччя. Є різні способи оздоблення яйця, але „ штришком”-словом розписували тільки в одному компактному місці – (Лемківщина, Пряшівщина, Бойківщина) – центрі Європи. Цю техніку перебрали литовці, очевидно в часи Польсько-Литовської держави. Лемківська писанка переважно двоколірна, не вживаючи чорного кольору. Чорний колів появився на лемківській писанці після Другої Світової війни, очевидно під впливом депортації, вигнання із своїх правічних земель, як символ суму, туги за своїми Бескидами, лісами, чистою водою, землею, могилами предків:

„ Вони ж не лемки,
Щоб злетіти й подивиться
На рідні Бескиди,
Щоб замилувати око
Карпат краєвиди”.

І не дивлячись на кривди, болі, приниження, насміх, мордування, нищення залишилися життєвими оптимістами – образом і подобою Божою, зичливими на добро, повні Любові, Віри і Надії на справедливість, Боже милосердя, на кращу долю для своїх нащадків, Нації, Держави. І пишуть словами-штрихами свої правічні, праславянські, прасимволи до Бога Творця, до всього Людства щиро, доброзичливо і творчо, розуміючи, що доки писатимуть Великодню писанку, доти існуватиме світ, сили зла не матимуть влади на Землі і хай нам в цьому помагає Бог!

З повагою Зеновій Пеньонжик

P.S. Відгуки. Його писанки, як необ’ємний світ краси, кольору, змісту, різноманітної тематики і вільного простору думок.Це і космос, світила, вища сила єства; вершина творіння – це його поступки в житті, що повинні перерости в вище творіння. Те „зерно”, що сіє він в своїх вихованцях пропостає і дає поштовх до праці, мислення, творчості і наснаги, єдності в спілкувані. Його творчість- це багатство душі, що втілює всі задуми в реальність. Він завжди збирає навколо себе друзів-однодумців, тому що, його життя – це мистецтво вічного поклику і вічного пошуку добра, істини, правди.

• Писанкарство (2 статті)