|
З початку 2024 року правоохоронці розпочали 4,6 тисячі справ за статтею Кримінального кодексу України про самовільне залишення частини (СЗЧ). Кількість таких справ зростає.
Звіти Офісу генпрокурора свідчать, що у 2022 році було зареєстровано 6 тисяч таких справ, а вже в наступному — 16 тисяч. За перші два місяці 2024 року прокурори вже розпочали 4690 проваджень.
Лиш частина із цих справ доходять до підозр: 24,9% першого року повномасштабної війни та 13,6% — другого.
Торік прокурори зупинили слідство у 265 справах щодо СЗЧ, закрили 1130 таких справ і ще 1912 передали до суду (всі з обвинувальним актом).
У січні-лютому 2024 року правоохоронці вручили підозри у 53 справах про самовільне залишення частини. Ще 42 провадження закрили та 47 — передали до суду.
Зазначимо, стаття 407 Кримінального кодексу України про ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом з-поміж резервістів в особливий період передбачає позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років.
Воював кілька місяців. Зрозумів, що це «не його» та не повернувся в частину — СЗЧ.
Потрапив на лікування. Готували до операції, але не зміг звʼязатися з офіцером — це теж СЗЧ.
СЗЧ — це самовільне залишення частини. Не слід плутати його з дезертирством. Перше означає, що військовий залишає частину без дозволу на певний час; а друге — що назавжди, з метою ухилитися від служби та без намірів повернутися.
У кожного бійця, який отримує лист про здійснення ним СЗЧ, — своя історія та свої причини. Та під час воєнного стану відповідальність законом передбачена однакова: від 5 до 10 років увʼязнення.
Справ про СЗЧ — тисячі. Та чи всі бійці, яких недорахувалися на шикуванні, справді замінюють військову форму на тюремну? Розбираємося в тому, про що зазвичай мовчать.
«Нащо ти мені кидаєш ці ганчірки?»
Віктору було 34, коли він пішов захищати Батьківщину. Його мама хворіє на рак. У перші місяці вторгнення її психологічний стан погіршився: постійно плакала, коли бачила новини про зґвалтування росіянами людей в окупації. Пригнічувало це й самого Віктора. Чоловік казав: «Хтось має їх захистити». Залишив роботу на СТО та регулярний спорт — і пішов добровольцем.
Досвіду військової служби Віктор не мав, але йому пообіцяли якісне навчання за кордоном. Та цього не сталося: тренувався він на полігоні в Україні. Чоловік розповідає, що саме там отримав перші травми, коли неправильно стрибнув в окоп. Припускає, що в нього були пошкоджені ребра й розтягнуті звʼязки, та це «нікуди не записали».
Пізніше, вже на позиціях, до фізичних проблем додалися й психологічні: через госпіталізацію мами у Віктора почалося безсоння, без таблеток він не засинав. Написав рапорт на відпустку за сімейними обставинами.
Відпустку військовий на позивний «Монах» отримав, хоч, згадує: у нього тоді немов у дезертира забрали зброю та кудись повезли без пояснень.
Поки мав час, вирішив обстежитися. Так усю відпустку й провів у лікарняних палатах. У поперековому відділі медики побачили чотири грижі, дві з яких потрібно було оперувати. Віктор згадує: «Вночі були судоми, спазми. Я кричав... Дуже сильно схуд».
Чоловіка готували до операції. Додзвонитися до свого офіцера, за словами Віктора, він не зміг, тож звʼязався зі старшиною та надіслав йому довідку з лікарні. У відповідь отримав повідомлення: «Нащо ти мені кидаєш ці ганчірки?». А невдовзі Віктору надійшов лист, де було зазначено, що він — у статусі бійця, який здійснив СЗЧ.
До кримінальної статті про СЗЧ є питання
Під СЗЧ законодавство має на увазі самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби. Фактом СЗЧ може бути те, що боєць протягом трьох днів без поважних причин не з'явився на службу — наприклад, із відрядження, відпустки чи лікарні.
Стаття 407 Кримінального кодексу України передбачає різні покарання за доведені факти СЗЧ, залежно від того, як довго бійця не було на місці. Та лиш частина пʼята — єдина, яка стосується вчинення злочину під час воєнного стану. Покарання там — від 5 до 10 років увʼязнення.
Для порівняння: за ухилення від мобілізації (стаття 336 ККУ) покарання менше: 3-5 років у вʼязниці. Адвокатка Тетяна Лєбєдєва, яка мала досвід ведення справ щодо СЗЧ, вважає це прогалиною в законодавчій системі й припускає, що у статтю про ухильництво не встигли внести потрібні зміни, адже там досі не йдеться про посилення відповідальності, якщо злочин здійснений у період воєнного часу. А от у статтю про СЗЧ такі зміни внесли влітку 2023-го.
І справді. Зміни до статті про ухильництво плануються, але до них депутати ще не дійшли, — пояснила hromadske заступниця голови Комітету з питань нацбезпеки Марʼяна Безугла. Нині ж комітет зайнятий правками до так званого мобілізаційного закону.
Двічі зникав — та знов у війську
Кримінальну справу щодо Монаха слідчий закрив за відсутності складу злочину, розповів його адвокат Віктор Бондаренко. Після цього військового направили до ЦВЛК, де визнали непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку. Під час звільнення військова частина не виплатила Віктору грошове забезпечення за весь час незаконного відсторонення від посади, тож він разом з адвокатом ще буде через це судитися.
Інше провадження щодо СЗЧ відкрили вже на початку 2024 року. 53-річного військового, на імʼя Василь, 1 лютого відправили в Бахмут. Через декілька днів після цього в родини обірвався звʼязок із Василем. У частині родичам сказали, що військовий нібито самовільно покинув позицію. Пізніше стало відомо, що весь цей час — 25 днів — чоловік був у лікарні з тяжким пораненням. Та медики не змогли його врятувати — військовий помер у лікарні.
Інша справа адвокатки Лєбєдєвої щодо СЗЧ усе ж дійшла до обвинувального вироку, хоч і тут минулося без увʼязнення. Причина, чому її підзахисний Віктор Гашимов залишив частину, адвокатці невідома — цю справу вона отримала, коли боєць уже був під вартою. Та військовий пішов на угоду з прокурорами й отримав 2 роки службового обмеження зі щомісячним відрахуванням від його зарплати 20% на користь держави терміном у 2 роки. Віктор повернувся у військо, але перевівся в іншу частину — в ту, що хотів сам.
«Не зʼявився на шикування». Підпис, ініціали
У Генштабі не готові говорити про кількість військових, які самовільно залишили частину або місце служби — мовляв, інформація не для розголошення. Але показники зростають — це підтверджують, зокрема, дані Нацгвардії. Так, якщо у 2022 році 1% їхніх бійців вчинили С3Ч, то у 2023 році — вже 2%.
Про зростання кількості випадків СЗЧ можна судити й зі звітів Офісу генпрокурора: у 2022 році зареєстрували 6 тисяч таких проваджень, а у 2023-му — 16 тисяч. За перші два місяці 2024-го правоохоронці вже розпочали 4690 проваджень, тож динаміка очевидна.
Та лише частина цих справ доходить до підозр: 24,9% у перший рік повномасштабної війни та 13,6% — у другий. Торік прокурори закрили 265 справ щодо СЗЧ, а 1912 передали до суду — всі з обвинувальним актом.
Підозрюваних у СЗЧ бійців багато, зізнається командир 413 окремого стрілецького батальйону Роман Ковальов. Він пояснює, що якщо бійця не виявлять під час шикування чи не побачать ще під час якоїсь дії, — його починають шукати.
Якщо протягом трьох годин бійця не знайдуть, командування передає інформацію до ВСП, а також підписує накази про призупинення виплат. Перед повідомленням до ДБР проводять службове розслідування — перевіряють, чи є ознаки кримінального злочину. Зараз, як уточнив комбат Ковальов, із цим жорстко: майже всі інциденти із СЗЧ сприймаються як злочини.
«Далі ДБР має порушити кримінальну справу. Насправді мені перші кримінальні справи прийшли тільки нещодавно — десь після 4,5 місяця, як я подав документи. Тобто все дуже важко», — зазначив командир.
Чимало справ про самовільне залишення частини закривають, коли підозрювані знову йдуть служити, — зазначає Тетяна Лєбєдєва. Загалом, за словами адвокатки, не так багато справ дійшли до реальних вироків: активний розгляд проваджень за цією статтею почався лиш у середині 2022 року. Лєбєдєва каже: всіх відправляти у вʼязницю — камер не вистачить.
Поширена практика, коли військові після СЗЧ зрештою повертаються у стрій. Комбат Роман Ковальов каже, що їх поновлюють на посаді й повертають виплати. Однак якщо щодо бійця вже є підозра від ДБР, слідчі «паралельно ним займатимуться», поки він продовжуватиме службу.
Поновитися військовослужбовцям на посаді допомагає не військова частина, із якої вони йдуть, а адвокат і слідчі з прокурорами, зауважує Віктор Бондаренко. Він пояснює: завдання слідчого — якомога швидше закінчити досудове розслідування та передати справу до суду, а прокурора — довести її до обвинувального вироку. Інакше це означатиме, що людину незаконно притягували до кримінальної відповідальності.
«Прокурору хочеться цю справу розглянути якомога швидше, тому, що справ щодо СЗЧ дуже багато… Тому нерідко прокурор пропонує укласти угоду, якщо обставини дозволяють це зробити. А військовий уже вирішує, чи погоджуватись йому на запропоновану прокурором міру покарання», — зазначив адвокат.
Позицію Офісу генпрокурора щодо цього почути не вдалося. У запиті hromadske поцікавилося, як зазвичай прокурори працюють зі справами СЗЧ: ведуть до ув’язнення бійців чи стараються повернути їх у військо. В ОГП нам відповіли, що не ведуть облік таких даних і не розкриватимуть зміст угод зі слідством, які підписують підозрювані в СЗЧ військові.
Скучив за рідними? Ні, боїться смерті
«Не завжди складається так, як думаєш, або як хотів. Ще є третя сторона — здоровʼя. Здоровʼя непередбачуване», — каже Монах, якого визнав непридатним психіатр на ВЛК.
Тетяна Лєбєдєва наголошує, що військові не просто так ідуть на самовільне залишення частини: «Я не бачила жодного бійця, який би сказав: “Я просто хочу до дружини” чи “Я скучив за дітьми”, — каже адвокатка. — У кожного з них є свої відхилення за станом здоровʼя».
Адвокати погоджуються, що чинне законодавство щодо статті про самовільне залишення частини потребує змін. І почати треба із законодавчого розʼяснення, що саме вважається фактом СЗЧ, адже тут є неузгодженості. Також при визначенні відповідальності за здійснення СЗЧ має враховуватися термін служби підозрюваного.
«Зараз у СЗЧ ідуть ті, хто служать уже два роки, хтось — узагалі з 2014-го. У них просто не витримує психіка. Тому неможливо під одну гребінку й тих, хто місяць прослужив і вчинив факт СЗЧ, і тих, хто вже роками служить. Думаю, тут треба зробити якусь шкалу, за якою визначати, до якої відповідальності кого треба притягати», — вважає адвокатка Тетяна Лєбєдєва.
Покарання у 5–10 років увʼязнення є дуже суворим, переконаний адвокат Віктор Бондаренко. Каже, що правоохоронці намагаються не всіх людей відправляти за ґрати, а підписувати угоди, де це можливо, та поновлювати військовослужбовців на посаді, щоб вони могли й надалі нести службу.
«Якщо зараз усіх військових, яких обвинувачують у воєнних злочинах, помістити до буцегарні, це призведе до ще гірших наслідків — втрата мотивації та відчуття несправедливості. Крім того, їх ще потрібно буде весь цей час утримувати, годувати та вони не захищатимуть державу. Хто від цього виграє? Держава точно не виграє», — вважає адвокат.
У кожного, хто пішов на СЗЧ, є своя історія: хтось не ладнає з командиром, комусь стає страшно за життя під час небезпечного завдання.
«Військові психологи кажуть, що коли бійцям страшно — це нормально, — розповідає Тетяна Лєбєдєва. — То треба про це говорити й із цим працювати, а не саджати людей на реальні терміни».
Джерело публікації:
https://hromadske.ua/posts/yaksho-vsih-sadzhati-kamer-ne-vistachit-yaka-dolya-pidozryuvanih-u-samovilnomu-zalishenni-cha |
