|
Петра Павловича ЧУМАЧЕНКА, вчителя фізкультури Плющівської ЗОШ, знають не тільки в Плющівці. Це відома і шанована людина в Баштанському районі. Його знають, як творчого, талановитого вчителя, спортсмена, учасника районних спортивних змагань. Ще з юності, вирішивши присвятити своє життя спорту, Петро Павлович ось уже 25 років працює в школі, плекає спортивну надію і гордість.
А починалося все далекого 1981 року, коли молодий випускник МДПІ ім. Белінського приїхав у новозбудовану сільську школу. Ніхто б тоді і не подумав, що цей міський хлопець з інтелігентної родини назавжди пов’яже свою долю з Плющівкою. Кучеряве золотисте волосся, борода, джинси, гітара через плече, а в очах романтика й завзяття. Таким він запам’ятався колегам, які зустрічали його на порозі Плющівської школи.
І завирувало спортивне життя у школі: змагання, турпоходи, секції, гуртки, тренування. До цього часу не згасає душевний вогонь творчості і натхнення Петра Павловича, вчителя вищої категорії. старшого вчителя Плющівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
На уроці він не просто майстер, він Бог, геній. Вміє поєднати заняття з музикою, разом з учнями розв’язує проблемні питання, проводить експерименти. І це все на звичайному уроці фізкультури, який вчитель перетворює на справжнє диво. Петро Павлович вважає, що фізкультура ніскільки не легший предмет, скажімо, за алгебру й фізику. Бо тут учень виявляє і логічне мислення, і пам’ять, і увагу, і нестандартність. Тому і тягнуться до нього учні, хочуть бути схожими на свого вчителя.
З Петром Павловичем дуже приємно спілкуватися, він надзвичайно ерудована і обдарована людина. Знає літературу, історію, географію, біологію, математику, цікавиться політикою. творить дива не тільки на уроці. Віртуозно може зіграти Бетховена на фортепіано чи Оффенбаха на акордеоні. Ще й додасть цікаву інформацію про композитора та його твір. Візьме пензель в руки і намалює портрет, пейзаж, оригінальну афішу підпише будь-яким шрифтом.
Його творча душа зуміла полюбити і землю. Знає Петро Павлович, як дбати про неї, щоб виростити гарний урожай. І колоситься на його нивці пшениця, ячмінь, красуються круглолиці соняхи.
Все, до чого торкаються руки і душа цієї людини, оживає, дає плоди. «Людина за своє життя повинна весь час змінювати рід діяльності, опановувати щось нове», – так часто говорить Петро Павлович. І це йому вдається.
Зараз розкривається ще одна грань таланту цієї унікальної людини. Петро Павлович майстерно працює з гіпсом, створює неповторні орнаменти, мріє добудувати великий дім і прикрасити його власними руками.
Ось таким різнобарвним життям живе наш колега. Ми і дивуємось йому, і захоплюємось, і безмірно поважаємо.
27 березня Петро Павлович зустрічатиме свій 50-річний ювілей. Весь трудовий колектив Плющівської ЗОШ, учні і батьки щиро вітають Вчителя з днем народження.
Бажаємо Вам, шановний Петре Павловичу, здоров’я на многії літа, творчого натхнення, сімейного затишку, вдачі у всіх починаннях і звершеннях.
Колектив Плющівської ЗОШ
Кажуть, що з народженням особливої дитини з’являється у Всесвіті мерехтлива зірочка, щоб своїм світлом наповнювати її життя. З такої дитини виростає талановита, духовно багата, всебічно розвинена людина, яка живе в постійному пошуку, русі і самовдосконаленні.
Впевнена, що саме такою дитиною народився Петро Павлович Чумаченко – вчитель фізичної культури Плющівської ЗОШ і мій чоловік.
У художній літературі часто життя людини асоціюється з водною стихією, а сама вона – з човном. І від того, як зуміє човен підкорити цю стихію, пристосуватися до неї, залежить його доля.
Петру Павловичу вдалося підкорити свою водну стихію настільки, що він почувається в ній вільно і комфортно, як риба у воді. І це – завдяки наполегливості, бажанню пізнавати світ і себе в ньому.
Народився і виріс він у місті Миколаєві, де використав усі можливості для свого загального і всебічного розвитку. А світ його захоплень був дуже широкий: конструювання, технічне моделювання, різьблення і обробка деревини, малювання, музика, спорт…
І все це – після шкільних занять. І у всьому – значні здобутки, підтверджені грамотами і нагородами. А їх до півсотні і все – за призові місця і у технічних виставках, і у змаганнях з міні-футболу, баскетболу, плавання, багатоборства, веслування. Але найбільше досягнень – з легкої атлетики, вони ж і найвагоміші.
Перед ним відкривалися великі перспективи легкоатлета, проте серйозна травма на змаганнях внесла свої корективи в життя – з великого спорту довелось піти. Тому після закінчення Миколаївського педінституту довірився долі, яка і привела його в наше село в 1981 році. Саме в Плющівській загальноосвітній школі почалася його трудова діяльність. Своєю любов’ю до фізкультури, високою спортивною майстерністю Петро заряджав вихованців і вони досягали результатів.
Результатами ж його праці стали перемога у районному конкурсі «Учитель року – 1991» з фізичної культури, звання "старший вчитель” і заслужена повага учнів, батьків, колег по роботі, вчителів фізкультури району.
Крім того, Петра Павловича можна назвати щедрою людиною, оскільки він щиро ділиться досвідом, власними набутками з колегами району, проводячи семінари з фізичної культури, відкриті уроки, позакласні заходи, спортивні свята і змагання. Він же активний учасник районних спортивних змагань у складі команди Плющівської сільської ради.
Щасливий той, хто вміє дивувати, удвічі щасливіший – кому вдається самому дивуватись, перебувати у стані пошуку, не зупинятися на досягнутому, самовдосконалюватись, орієнтуватись у житті. Таким є Петро Павлович, бо, живучи у селі, полюбив його, навчився всіх премудростей сільського життя. Тут з’явилися нові захоплення: рибальство, полювання, праця на землі, будівництво. Останнє переросло в майстерність. Багато осель і будівель Петро Павлович зробив затишними і красивими. В їх числі – і мій кабінет української мови та літератури, спортивний зал школи, де здійснив євроремонти без будь-яких матеріальних заохочень.
А праця на землі стала його потребою. Любить обробляти землю, доглядати за нею, вирощувати різні культури. Багато вивчає з цього приводу відповідної літератури, радиться з досвідченими аграріями.
Але і цього не досить його творчій натурі. Зараз Петро Павлович успішно освоює техніку декоративного ліплення з гіпсу, хоче серйозно зайнятися живописом. У нього напрочуд глибоке відчуття прекрасного.
Крім всього, він дуже ерудована, начитана людина, Має обширні знання з усіх шкільних дисциплін.
Л. М. Толстой стверджував, що є дві умови, виконання яких може скласти істинне щастя людини – бути корисним і мати спокійну совість. Думаю, що Петру Павловичу цілком вдалося виконати ці умови. Його корисність – у професійній діяльності, в численних захопленнях і бажаннях, у безкорисливій дружбі, в умінні завжди прийти на допомогу, відгукнутися на чуже горе. Це ж саме робить його совість спокійною. Якщо ж згадати класичне визначення сенсу людського життя, то Петро Павлович і його виконав повністю: побудував будинок, посадив багато дерев і виростив двох хороших синів.
Мені дуже приємно відчувати свою причетність до цієї людини. Його бажання творити надихає і мене.
Сьогодні дуже хочу від себе і наших синів щиро й сердечно привітати Петра Павловича з його ювілеєм. Побажати, щоб притаманні йому порядність, інтелігентність, мудрість та професіоналізм завжди залишалися вірними супутниками, а життя нехай дарує здоров’я, достаток, благополуччя, впевненість у прийдешньому дні і нові творчі пошуки.
Дружина Валентина, сини Павло та Іван.
|
