Петра Павловича ЧУМАЧЕНКА, вчителя фізкультури Плющівської ЗОШ, знають не тільки в Плющівці. Це відома і шанована людина в Баштанському районі. Його знають, як творчого, талановитого вчителя, спортсмена, учасника районних спортивних змагань. Ще з юності, вирішивши присвятити своє життя спорту, Петро Павлович ось уже 25 років працює в школі, плекає спортивну надію і гордість.
А починалося все далекого 1981 року, коли молодий випускник МДПІ ім. Белінського приїхав у новозбудовану сільську школу. Ніхто б тоді і не подумав, що цей міський хлопець з інтелігентної родини назавжди пов’яже свою долю з Плющівкою. Кучеряве золотисте волосся, борода, джинси, гітара через плече, а в очах романтика й завзяття. Таким він запам’ятався колегам, які зустрічали його на порозі Плющівської школи.
......
Кажуть, що з народженням особливої дитини з’являється у Всесвіті мерехтлива зірочка, щоб своїм світлом наповнювати її життя. З такої дитини виростає талановита, духовно багата, всебічно розвинена людина, яка живе в постійному пошуку, русі і самовдосконаленні. Впевнена, що саме такою дитиною народився Петро Павлович Чумаченко – вчитель фізичної культури Плющівської ЗОШ і мій чоловік. ...
Читати далі » РОЗДІЛ: Люди
|| АВТОР: Плющівська ЗОШ та рідні |
ОПУБЛІКУВАВ: bashtanka | 07.04.2010
Серед безмежних степів простяглося невелике село
Плющівка – маленький оазис нашої Баштанщини. В’ється змійкою стежка, по
якій котиться-біжить велосипед з двома молодятами. Високий, стрункий
парубок Микола Кончин везе чорнооку плющівську красуню Інну Пивоварову,
щоб познайомити з батьками та просити їх благословення на шлюб. Це було
50 років тому. А нині, в ці теплі жовтневі дні Микола Гаврилович та
Інна Іванівна Кончини відзначають золоте весілля.
Микола Кончин родом з с. Привільне. Після закінчення
Новобузького педучилища його призначили вчителем математики і фізики в
Плющівську семирічну школу. Там і познайомився з Інною. Потім його
перевели в Єрмолівську семирічну школу. Згодом молодята і побралися,
зареєструвавши шлюб у Єрмолівці. А незабаром Миколу призвали до лав
Радянської Армії. Молоде подружжя вже мало маленьку донечку Тоню.
Діждалася коханого Інна із армії і колесо долі
закрутилося далі. З 1963 по 1966 р.р. Микола Гаврилович працював
вчителем фізкультури в Добренській середній школі. Сім’я поповнилась ще
однією донькою – Галинкою. Інна Іванівна оберігала сімейне вогнище,
ростила доньок, а Микола Гаврилович заочно вчився в Миколаївському
педагогічному інституті й отримав диплом вчителя математики. Завжди з
теплом згадує своїх перших наставників, вчителів з великої літери,
майстрів своєї справи Клавдію Григорівну Стафідову, Тихона Семеновича
Лелеко, Тамару Григорівну Кузьміну.
Читати далі » РОЗДІЛ: Люди
|| АВТОР: Редакція районної газети |
ОПУБЛІКУВАВ: bashtanka | 09.11.2009
На прохання пенсіонерів нашого села
Плющівка хочу подякувати хорошій, вмілій, завзятій і порядній людині
Сергію Володимировичу Прокопчуку за те, що привів у порядок наш
сільський водогін. Негаразди з водою ми мали давно. Одні
добросовісно розраховувалися за користування нею, а до інших господарів
вода не доходила, але, як сумно жартували плющівці, треба було платити
за кран. Спасибі, згодився взяти водопровід в оренду цей
добросовісний чоловік. Серйозно, з почуттям відповідальності взявся за
справу. Можна лише здогадатися, скільки йому довелося пережити
негараздів, поки всі ми не одержали воду. Чим можуть віддячити цій хорошій людині пенсіонери? От і вирішили скористатися рідною газетою.
Читати далі » РОЗДІЛ: Люди
|| АВТОР: Редакція районної газети |
ОПУБЛІКУВАВ: bashtanka | 09.11.2009
БОРОВИК ДМИТРО МИРОНОВИЧ (1876,
хутір поблизу с. Булгакове Полтавської волості Херсонської губернії,
нині Баштанський район Миколаївської області – 1920, м. Владивосток,
РФ) – публіцист, громадський і політичний діяч. Один із засновників
українського національного руху на Зеленому Клині (РФ).
Закінчив реальне училище в Одесі, Ризький політехнікум. На третьому
курсі, перебуваючи в Одесі, вступив до РУП. Закінчив
фізико-математичний факультет Одеського університету (1906). Брав
участь у діяльності організації українських есерів. Арештований за
революційну діяльність, рік перебував у в’язниці. Восени 1907 р.
засуджений до заслання, яке відбував у Туруханському краї, працюючи
завідувачем метеорологічної обсерваторії. Згодом завідував
метеостанцією в Іркутську. У вересні 1912 р. повернувся до Риги, де
восени 1913 р. отримав диплом агронома. Від листопада 1913 р. до травня
1914 р. жив в Одесі. Працював у Департаменті землеробства (Петроград),
звідки був направлений до Миколаєва на посаду керівника фізичної
обсерваторії. Від 1916 р. – у Владивостоці: фізик, помічник завідувача
метобсерваторії. 1917 р. – один з організаторів Владивостоцької
української громади та Владивостоцького українського товариства
«Просвіта», видавець і редактор газети «Українець на Зеленому Клині»,
1918-1920 рр. голова товариства «Владивостоцька українська хата». У
1918 р. обраний до Владивостоцької міської думи від Українського блоку.
Обстоював українські національні інтереси на Зеленому Клині.
ЛІТЕРАТУРА
Чорномаз В. А. Боровик Дмитро Миронович // Енциклопедія Сучасної України. – К., 2004. – Т. 3. – С. 325.
