Дехто вважає,що завдання написати ювілейний нарис, зарисовку чи навіть фототекстівку про якусь людину не є для журналіста занадто обтяжливим. Описав життєвий шлях ювіляра, назвав позитивні риси характеру, розповів про добрі діла і помисли, побажав всього найкращого в подальшій діяльності - і, вважай, стаття готова…
Але насправді це не зовсім так. Зараз не тільки нариси, присвячені окремим ювілярам, а просто позитивний відгук про людину, надрукований в газеті, викликає інколи неоднозначну реакцію. Одні висловлюють своє негативне ставлення до написаного при зустрічах, інші телефонують: "І кого ж ото ви в газеті надрукували? Та у неї (чи у нього) такий сварливий характер! А з скількома людьми він (вона) перелаялися! І в сім`ї у них не все ідеально. А отой скнара, той бюрократ, а той розпусник, той гультяй… А ви про них в газеті пишете." Про подібні ситуації доводиться чути від колег, траплялись вони і в мій творчій практиці. Пригадую, як в середині дев`яностих років газета надрукувала фото механізатора одного з сільгосппідприємств, відзначивши його багаторічний досвід роботи і те, що в ці дні "він по- ударному трудиться на оранці зябу,виконуючи денні норми на 115-120 відсотків."А через деякий час при зустрічі керівник підприємства зауважив, що знімка того механізатора в газету давати не слід, бо за кілька днів перед тим він вчинив вдома п`яний дебош. Хоча по роботі до нього зауважень немає. Я відповів, що в момент фотографування механізатор дійсно таки працював у полі і, дай бог, так працювати кожному. Бо якщо в той день у нього була чимала смуга зораного поля, то у тих, хто працював поруч - мізерні ділянки. Що ж щодо його поведінки в сім`ї, то для цього є громадськість, трудовий колектив, якщо вони вважають за потрібне, то нехай направляють колективне спростування в газету. Минуло близько двадцяти літ з того часу, а проблема ця не зникла. То як же бути в таких випадках? З точки зору блюстителів моралі виходить, що ідеальних людей зараз взагалі нема, а якщо вони і є, то аж ніяк не серед молоді. Охочих взяти на себе обов`язки суддів над іншими зараз існує чимало. І якщо з десяти опитаних думок про ту чи іншу людину дев`ять чоловік висловиться про неї позитивно і лише десятий скаже щось погане, то чому ми повинні орієнтуватися саме на того, десятого? Один з моїх знайомих, до речі, досить відома в місті людина, цікавий співбесідник, який відзначається оригінальністю думок, принциповістю і безкомпромісністю. Але жодного разу не довелось почути від нього хорошого слова про людей, які зараз проживають у райцентрі чи, навіть, у районі. Бо всі мають недоліки. На жаль, таких суворих "суддів" у нашому суспільстві ще вистачає . Може, нещодавно введені в шкільні програми так звані "уроки толерантності" сприятимуть тому , щоб в майбутньому їх буде менше. До речі, механізатор, знімок якого було надруковано в газеті, згодом перестав пити взагалі і став зразком не тільки в роботі, а й в побуті. Так було колись, а в наш час нелегко знайти в селі рядового трудівника, майбутнього героя газетної розповіді. На перший план героїв сучасності виходять підприємці, фермери, одноосібники. При підготовці публікацій, мабуть, доведеться врахувати, наскільки бездоганно вони сплачують податки і розраховуються з найманими робітниками. Бо цей показник вважається зараз чи не головним критерієм високої моральності в суспільстві. На жаль, в цьому плані ідеальних особистостей дуже мало. А якщо прислухатись до думок нелегально працюючих, то таких роботодавців взагалі нема. Отож, мізкуймо, зважуймо всі "за" і "проти ", перш ніж братись за перо…
На сервісі https://kolobus.com.ua/ можна здійснити безкоштовне бронювання білету з оплатою при посадці і самостійно поїхати вивчати Європу. Це безпечно, адже вони контролюють усі етапи: від створення бронювання до моменту посадки в автобус. Після оформлення квитка з вами звʼяжеться менеджер, щоб підтвердити замовлення.
Згідно
Правиладміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.
