Недавно прочитала таку фразу: «Неважливо скільки днів у твоєму житті, а важливо скільки життя у твоїх днях». Частенько люди не задумуються над тим, як саме вони живуть, чи зробив щось корисного, чи прожив день дарма. А є такі, які все життя несуть на собі тягар своїх минулих проблем і не можуть повноцінно жити далі. Я хочу сказати, що жити потрібно теперішнім! Подякуйте минулому за науку і вперед – до щасливого майбутнього. Не варто зациклюватись на своїх невдачах і постійно плакати, що все погано. Людина собі сама творить долю, а все, що її оточує – її творіння. Так що аналізуємо, панове!
P.S. От так, уже пишу вірші))
Минає час, життя минає.
В потоці днів, подій, новин
Воно тече рікою.
Та іноді ти просто зупинись.
На себе глянь зі сторони,
Навколишніх поміть нарешті!
Із цього часу жити почни,
Неначе народився вперше!
Перечекай, обдумай, усе зваж.
Прислухайся, що серце скаже,
І не тягни проблем багаж,
Він душу лиш обтяжить.
У серці ти любов знайди
і подаруй Людині.
З якою поруч ти живеш,
З якою йдеш по життєвій ниві.
Проблеми – це лиш гарт твій!
Ти не один! Ти не самотній!
Життя – то ДАР! Це пам’ятай!
Знайди баланс в ньому і спокій! Живіть достойно!
