» Усі блоги " » блог Петра Войцехова

[ Додати запис до власного блогу ]

Сірість, ницість, убогість і в той же час честь, порядність, милосердя. Все переплелося в сьогоденному житті,  ніби сплавилось в такий собі конгломерат  і не розрізнити де що. Ідемо в Європу. Надії на краще існування, ситість, законність – демократичність кінець кінців. Але чи не примарні ці надії?  Децентралізації, реорганізації, адміністрування,  ніби все так. В той же час в центрі нашого містечка бігають пси. Коли більше, коли менше. Бігають собі, роблять свою псячу справу – мітять дерева, стовпи, кущі все, що тільки можливо. Життя іде і все б нічого – звичайний день. Правда ринковий день, вірніше початок дня – ранок. Багато приїжджих людей  з нашого району, з сіл навколишніх районів. І що тут такого, ринковий день, багато людей? Та нічого. Вразило інше. Батьки маленьких дітей. Дітей,  які зраночку хочуть до вітру, а то чогось і складнішого. А куди в центрі нашого маленького містечка маленьким діточкам та до вітру? Правильно. Десь за дерево, за кущик, чи за стовпчик, червоніючи, соромлячись,  ведуть батьки своїх маленьких діточок.  А що робити? І зауваження не зробиш, бо є розуміння того, що  дитинка чекати не буде. Дитинка вже хоче, та й куди її поведуть? Ще кажуть, треба починати з себе. Та як почати з себе, коли немає туалету, а дитина до вітру хоче? Демагогія.  Але не в цьому справа. Пси бігають попід дерева, маленьких діток водять туди ж. Якось воно і не туди. Кажуть все залежить від того, як батьки виховують дітей. Але як тут виховаєш, коли кажеш одне, а як припікає, робиш інше. Коли дитинка з дитинства не бачить різниці, що тварина, що людина. Коли дитинка з дитинства знає те, щоб добре жити треба бути великим начальником. Чому великим?  Та  щоб була можливість багато красти. Бо ж по новинах так і чуєш, там сто мільйонів, там мільярди потягнули. Та я про туалети. Коли будують новий будинок, в першу чергу будують туалет, і облаштовують місце під сміття. А ми будуємо державу. Пишу ми,  бо держава все таки – ми. І мали б в першу чергу побудувати туалети, навчитись ходити в них самим і привчати дітей туди ходити. Прибрати в своєму будинку (державі).  Хоча побудувати мала б влада. Але немає запиту в суспільства до влади. Ми  хочемо як культурні люди ходити в туалети,  побудуйте їх нам. Ну а влада знає свій електорат, побудує туалети, а він все рівно буде ходити попід них. Хоча  цікаво, а куди ходять до вітру дорослі і  малі жителі нашого міста, коли вечорами виходять погуляти. Попід дерева,  по закутках, шепочучи про себе, сьогодні з себе не почну?

ComForm">

Войдите:

• Отправить