» Усі блоги " » блог Петра Войцехова

[ Додати запис до власного блогу ]

Депресія у мене.

Я зрозумів, депресія у мене ...

Немов той мед солодкий, в який попав комар

І вирватись йому ніяк. Помер  він там.

Хоч мед такий солодкий лікувальний та корисний він дуже,

Та смерть  від нього ждеш, коли зав’яз у ньому,

Тоді не думаєш про користь, а думаєш про виживання.

Так  і я, щоб жити думки геть нема

А є лиш думка як вижити сьогодні й зараз.

А вже за завтра й помислів нема,

Бо етап у мене зараз –  це як уночі в плачу дитина.

І бідне ранку воно чекає і волає,

Коли  той білий день настане.

А ніч така ж безмежна, нескінченна

І я один в тій ночі пливу кудись.

Куди не знаю, бо думати не маю сил.

Одна лиш думка – до ранку дотягнути.

Колись же кінець кінцем повинен він прийти???

Бо не витримую вже я напруги цієї.

Не вистачає сил уже боротись з вітряками,

Тай сенсу вже не бачу я.

Який же сенс в житті такому?

Комусь воно потрібне може, та тільки не мені,

Бо я уже стомився – депресія у мене.

Депресія, коли слабкий, безвольний.

І тіло хворе все болить, коли болячки різні пруть

І те болить, і те болить і тіло все болить.

І лікувати, що не знаю, з чого починати.

Хоча й напевно, якби я зняв із себе покривало

Темне, непроникне, задушливе, тісне.

Яке в мені. Просякнутий  я ним.

Воно і на мені, замотаний я в нього.

Як вийти з неї? Я  не знаю, хоча й пора  напевне.

Та  сил уже нема. Ще трохи, й здамся я,

Хоча й можливо, це й буде вихід з неї, депресії.

Бо на душі одні лиш сльози і безсилля

І вже немає віри в майбуття.

Хоча й, напевно, є воно, але мабуть вже не для мене…

ComForm">

Войдите:

• Отправить