Блоги жителів міста Баштанка та Баштанського району Блог Петра Войцехова з міста Баштанка
 
Головне меню сайту
  НОВИНИ
  СТАТТІ
  БЛОГИ БАШТАНЧАН
  ФОТОАЛЬБОМ
  ФОРУМ
  БАШТАНКА TV

  Пошук земляків
  Безкоштовні об'яви

  Проекти та важливі публікації

Підприємства, установи:
- «Голос Баштанщини»: реклама та публікації
- Баштанський відділ поліції
- Баштанський відділ ДРАЦС
- Університет «Україна» в м. Баштанка
- Баштанське УЕГГ
- Управління статистики
- Фонд соцстрахування
- ДНЗ «Баштанський професійний ліцей»
- Управління соціального захисту населення Баштанської РДА
- Баштанський відділ УДМС (паспортний стіл)
- Центральна районна бібліотека
- Баштанський РС ГУ ДСНС
- Відділ лабораторних досліждень
- Управління державного казначейства
- Управління Держпродспоживслужби
- Баштанський РТЦК та СП
- КУ «Центр надання соціальних послуг Баштанської міської ради»


Переглядають сайт: 123
Незареєстровані: 123
Користувачі: 0

Пошук на сайті від Google

вхід на сайт

Персональний блог
Віктора Коваленка [297]
Василя Гонти [31]
Юлії Дубогрій [4]
Оксани Смоли [9]
Олега Требуха [1]
Ірини Пшиченко [72]
Петра Войцехова [42]
Михайла Данилюка [3]
Олександра Басенка [13]
Валентина Гриценка [27]
Олександра Процака [7]
Антоніни Заворотнюк [23]
Олександра Дорошенка [3]
Оновлені теми на форумі

  • Ремонт під ключ
  • регистрации в казино
  • Кто играл на Azino
  • Геологія ділянок в Києві
  • Як правильно грати на BetOn

  • » Усі блоги " » блог Петра Войцехова [ Додати запис до власного блогу ]

    Колись я був маленьким хлопчиком



    Колись давним-давно, коли я був маленьким хлопчиком,
    (А скільки років тоді було вже й не пам’ятаю)
    Трапилась зі мною оказія – якась подія,
    Якої я тоді не зрозумів, а зараз вже не й не пам`ятаю.
    А трапилось таке, що й зараз мені дивно й не зовсім зрозуміло,
    Бо був ніби один я – хлопчик. І  жив я до пори якоїсь,
    До якої був я сам собою.  А  потім, неначе в казці, розділився.
    Неначе розділив добро і зло в тодішньому моєму розуміні
    І добрий я остався, виріс… І зараз я такий,  яким вже є.
    А злий чомусь утік і бігав до цих пір.
    Так  колись я розділив добро і зло.
    А був маленьким хлопчиком тоді
    Й ніхто чомусь не пояснив, що можна бути злим і добрим,
    Що одна  і та ж людина може бути і доброю і злою.
    Що одна і та ж людина може правду не сказати, а може і сказати,
    Що одна і таж людина може вдарити, а може пригорнути, погладити, поцілувати.
    Що одна і та ж людина може різною бувати,
    Що може плакати, сміятись, веселитись, а може й захандрити.
    А я ж не знав, та й  ніхто мені не розказав.
    А в казках, які читав я змалку, там вічна боротьба –
    Добро із злом до смерті б’ються.
    І так я зрозумів тоді, що треба бути добрим або злим,
    Бо коли я добрий був, то всі мене любили,  поважали,  пригортали
    І було всюди так: в сім`ї і в школі  серед людей.
    Ніхто ніколи не казав мені, що можна вдягати маски
    І можна бути різним. Не  знав, тому і розділився неначе в казці.
    І так я жив. В  своєму розумінні хоч відчував, що щось не так.
    Та випадково я зустрів  свою частину – друге Я отого  хлопчика малого,
    Який був втік, чи я його прогнав.
    Та факт є фактом,  що жили ми окремо,
    Хоча і снилося мені, що якийсь хлопчина бігає,  тікає він від когось.
    Та я чомусь уваги не звернув.
    Я тут цілий  в своєму розумі,  а там хтось бігає, тікає.
    Дуже важко таке прийняти, усвідомити собі,
    Бо я ніби в собі і розум є.
    Та сам від себе не втечеш. Вже  скільки раз науку мав,
    Що в цьому світі просто  так нічого не буває.
    І вже коли мені показано у школі під назвою життя,
    Що я живу не так як треба жити,
     Що  я реальності не бачу, що я живу в своєму розумінні.
    В  своєму розумінні,  якого ніхто крім мене не розуміє,
    Бо  в мене є свої поняття,  я розумію обставини не так як всі.
    У мене  є своя  шкала оцінок оточуючого світу та й себе самого
    І  ця шкала геть не така, не з цього світу вона.
    Її  створив я сам для себе  та нічого нікому не сказав,
    Тому  й не розумію я  людей,  вони мене не розуміють.
    Та  як же  люди мене можуть зрозуміти,
     Якщо  я сам себе не розумію.
    І  виявляється,  що й геть себе не знаю.
    Що  сам для себе я чужий, незрозумілий, незнайомий,
    А  що тоді хотіти з когось,  якщо я сам з собою справитись не можу.
    Бо    виявляється,  що є у мене Я, яке я знаю.
    А  є ще в мене Я,  якого зовсім не знаю
    Й  не думав,  не гадав,  що є роздвоєння у мене.
    І  виявляється,  що можу бути геть інакшим,
    Що  є у мене Я сердите, зле,  жорстке,  жорстоке,  владне.
    Та  я чомусь сприйняти його не можу,
    А  чому?  Воно ж моє?

     

    ПОПЕРЕДНІЙ - записи у блозі - НАСТУПНИЙ

    Опубліковано: 20.01.2017
    Розкажіть друзям про дану публікацію у блозі Петра Войцехова у соціальних мережах:

    Всього коментарів: 0

    Ваш коментар до публікації:
    ComForm">
    avatar
     

    НОВІ КОМЕНТАРІ ДО БЛОГІВ, НОВИН, СТАТЕЙ:

     

    Щоправда, таки декілька ворожих куль прошило стаканчик-кав'ярню...

    Завтра у місті Баштанка відбудеться відкриття пам'ятної дошки Сергію Семеліту.

    На сервісі https://kolobus.com.ua/ можна здійснити безкоштовне бронювання білету з оплатою при посадці і самостійно поїхати вивчати Європу. Це безпечно, адже вони контролюють усі етапи: від створення бронювання до моменту посадки в автобус. Після оформлення квитка з вами звʼяжеться менеджер, щоб підтвердити замовлення.



    Згідно Правил адміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.

     

           
     

    Copyright MyCorp © 2006
    Хостинг від uCoz