Блоги жителів міста Баштанка та Баштанського району Блог Петра Войцехова з міста Баштанка
 
Головне меню сайту
  НОВИНИ
  СТАТТІ
  БЛОГИ БАШТАНЧАН
  ФОТОАЛЬБОМ
  БАШТАНКА TV
  Пошук земляків
  Безкоштовні об'яви

  Проекти та важливі публікації
адмін | відгуки | обмін
Підприємства, установи:
- «Голос Баштанщини»: реклама та публікації
- Баштанський відділ поліції
- Університет «Україна» в м. Баштанка
- КП «Міськводоканал»
- Баштанське УЕГГ
- Управління статистики
- Фонд соцстрахування
- Баштанський РС ГУ ДСНС
- Відділ лабораторних досліждень
- Управління державного казначейства
- Управління Держпродспоживслужби

Баштанка та район є тут:
Баштанка на facebook  Баштанка на vkontakte Instagram Баштанка Баштанка в Однокласниках  Новини Баштанки та району в Твіттері

- сайт до 2007 року -


Переглядають сайт: 5
Незареєстровані: 5
Користувачі: 0

Пошук на сайті від Google

Тут може бути
Ваша реклама!

вхід на сайт

Персональний блог
Юлії Дубогрій [4]
Василя Гонти [30]
Оксани Смоли [9]
Олега Требуха [1]
Ірини Пшиченко [72]
Петра Войцехова [42]
Віктора Коваленка [220]
Михайла Данилюка [3]
Олександра Басенка [13]
Валентина Гриценка [27]
Олександра Процака [7]
Антоніни Заворотнюк [23]
Олександра Дорошенка [3]
 
Баштанка рекламна
 

» Усі блоги " » блог Петра Войцехова [ Додати запис до власного блогу ]

Колись я був маленьким хлопчиком


Колись давним-давно, коли я був маленьким хлопчиком,
(А скільки років тоді було вже й не пам’ятаю)
Трапилась зі мною оказія – якась подія,
Якої я тоді не зрозумів, а зараз вже не й не пам`ятаю.
А трапилось таке, що й зараз мені дивно й не зовсім зрозуміло,
Бо був ніби один я – хлопчик. І  жив я до пори якоїсь,
До якої був я сам собою.  А  потім, неначе в казці, розділився.
Неначе розділив добро і зло в тодішньому моєму розуміні
І добрий я остався, виріс… І зараз я такий,  яким вже є.
А злий чомусь утік і бігав до цих пір.
Так  колись я розділив добро і зло.
А був маленьким хлопчиком тоді
Й ніхто чомусь не пояснив, що можна бути злим і добрим,
Що одна  і та ж людина може бути і доброю і злою.
Що одна і та ж людина може правду не сказати, а може і сказати,
Що одна і таж людина може вдарити, а може пригорнути, погладити, поцілувати.
Що одна і та ж людина може різною бувати,
Що може плакати, сміятись, веселитись, а може й захандрити.
А я ж не знав, та й  ніхто мені не розказав.
А в казках, які читав я змалку, там вічна боротьба –
Добро із злом до смерті б’ються.
І так я зрозумів тоді, що треба бути добрим або злим,
Бо коли я добрий був, то всі мене любили,  поважали,  пригортали
І було всюди так: в сім`ї і в школі  серед людей.
Ніхто ніколи не казав мені, що можна вдягати маски
І можна бути різним. Не  знав, тому і розділився неначе в казці.
І так я жив. В  своєму розумінні хоч відчував, що щось не так.
Та випадково я зустрів  свою частину – друге Я отого  хлопчика малого,
Який був втік, чи я його прогнав.
Та факт є фактом,  що жили ми окремо,
Хоча і снилося мені, що якийсь хлопчина бігає,  тікає він від когось.
Та я чомусь уваги не звернув.
Я тут цілий  в своєму розумі,  а там хтось бігає, тікає.
Дуже важко таке прийняти, усвідомити собі,
Бо я ніби в собі і розум є.
Та сам від себе не втечеш. Вже  скільки раз науку мав,
Що в цьому світі просто  так нічого не буває.
І вже коли мені показано у школі під назвою життя,
Що я живу не так як треба жити,
 Що  я реальності не бачу, що я живу в своєму розумінні.
В  своєму розумінні,  якого ніхто крім мене не розуміє,
Бо  в мене є свої поняття,  я розумію обставини не так як всі.
У мене  є своя  шкала оцінок оточуючого світу та й себе самого
І  ця шкала геть не така, не з цього світу вона.
Її  створив я сам для себе  та нічого нікому не сказав,
Тому  й не розумію я  людей,  вони мене не розуміють.
Та  як же  люди мене можуть зрозуміти,
 Якщо  я сам себе не розумію.
І  виявляється,  що й геть себе не знаю.
Що  сам для себе я чужий, незрозумілий, незнайомий,
А  що тоді хотіти з когось,  якщо я сам з собою справитись не можу.
Бо    виявляється,  що є у мене Я, яке я знаю.
А  є ще в мене Я,  якого зовсім не знаю
Й  не думав,  не гадав,  що є роздвоєння у мене.
І  виявляється,  що можу бути геть інакшим,
Що  є у мене Я сердите, зле,  жорстке,  жорстоке,  владне.
Та  я чомусь сприйняти його не можу,
А  чому?  Воно ж моє?

 

ПОПЕРЕДНІЙ - записи у блозі - НАСТУПНИЙ

Опубліковано: 20.01.2017
Розкажіть друзям про дану публікацію у блозі Петра Войцехова у соціальних мережах:

Всього коментарів: 0

Ваш коментар до публікації:
(можна через соцмережі та акаунти: "Фейсбук", "ВК", "ОК", "Гугл", "Яндекс" та ін.)
avatar
 

10 НОВИХ КОМЕНТАРІВ
ВІДВІДУВАЧІВ САЙТУ  ДО БЛОГІВ, НОВИН, СТАТЕЙ...

 



Згідно Правил адміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.

 

         
 

Copyright MyCorp © 2006
Хостинг від uCoz