Блоги жителів міста Баштанка та Баштанського району Блог Петра Войцехова з міста Баштанка
 
Головне меню сайту
  НОВИНИ
  СТАТТІ
  БЛОГИ БАШТАНЧАН
  ФОТОАЛЬБОМ
  БАШТАНКА TV
  Пошук земляків
  Безкоштовні об'яви

  Проекти та важливі публікації
адмін | відгуки | обмін
Підприємства, установи:
- «Голос Баштанщини»: реклама та публікації
- Баштанський відділ поліції
- Університет «Україна» в м. Баштанка
- КП «Міськводоканал»
- Баштанське УЕГГ
- Управління статистики
- Фонд соцстрахування
- Баштанський РС ГУ ДСНС
- Відділ лабораторних досліждень
- Управління державного казначейства
- Управління Держпродспоживслужби

Баштанка та район є тут:
Баштанка на facebook  Баштанка на vkontakte Instagram Баштанка Баштанка в Однокласниках  Новини Баштанки та району в Твіттері

- сайт до 2007 року -


Переглядають сайт: 2
Незареєстровані: 2
Користувачі: 0

Пошук на сайті від Google

Зверніть увагу!
Тут може бути
Ваша реклама!

вхід на сайт

Персональний блог
Юлії Дубогрій [4]
Василя Гонти [30]
Оксани Смоли [9]
Олега Требуха [1]
Ірини Пшиченко [72]
Петра Войцехова [42]
Віктора Коваленка [240]
Михайла Данилюка [3]
Олександра Басенка [13]
Валентина Гриценка [27]
Олександра Процака [7]
Антоніни Заворотнюк [23]
Олександра Дорошенка [3]
 
Баштанка рекламна
 

» Усі блоги " » блог Петра Войцехова [ Додати запис до власного блогу ]

Метання Із циклу "Блукаючий в сутінках"

Так, я   безвольний, слабкий та легкодухий

Пухир надутий, мильний,

А всередині жахлива, смердюча пустота.

Так, це є реальний Я,

Рідненька і натуральна суть моя.

І неможливо відказатись, чи знищити себе.

Але оце і є реальне дно тієї прірви,

Яка мені була така глибока та безмежна,

В яку я падав, поринав і так боявся.

І все так просто – звичайний боягуз.

Але це все не смерть, не забуття,

А усвідомлення того простого розуміння,

Що є фундамент, міцний, гранітний, віковий:

Велика, милозвучна, дзвінка та пишно-коса,

Всмоктана із материнським молоком

Українська мова,

Яка своїм звучанням дає можливість

Відчути козацький дух та міць.

Відчути вічний клич всіх своїх предків

До безкінечного коліна.

І їхню таку надію на майбутнє, на життя

Я  не підведу. Так, один не воїн.

Я боягуз, слабкий, безвольний, легкодухий та пустий.

Але за них, із думкою про них, із їхнім духом

Захищеність та силу відчуваю.

Я –воїн. Я починаю боротьбу.

Всі ми живемо такі надуті, як індики.

Надуємо пуза, щоки і на обличчі загадка.

Хтось дума:–  Овва, оце так постать,

Оце такий значний  величний вигляд,

Що лячно запитати щось.

І всі з пошаною несуть данину,

Щоб не розгнівати оцей величний вигляд.



ПОПЕРЕДНІЙ - записи у блозі - НАСТУПНИЙ

Опубліковано: 06.09.2017
Розкажіть друзям про дану публікацію у блозі Петра Войцехова у соціальних мережах:

Всього коментарів: 0

Ваш коментар до публікації:
(можна через соцмережі та акаунти: "Фейсбук", "ВК", "ОК", "Гугл", "Яндекс" та ін.)
avatar
 

10 НОВИХ КОМЕНТАРІВ
ВІДВІДУВАЧІВ САЙТУ  ДО БЛОГІВ, НОВИН, СТАТЕЙ...

 



Згідно Правил адміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.

 

         
 

Copyright MyCorp © 2006
Хостинг від uCoz