Перше кохання(частина перша)
Я жив собі колись в 12 років,
Я жив серед людей, я бачив їх і розумів також,
Я жив серед природи, я відчував її.
Я богом був серед богів, я був творцем,
Бо я творив – з нічого щось робив.
Усе, чого душа бажала, я мав,
Бо Богом був, і я творив.
Але в 12 років з ’ явилась та,
Заради якої я піднявся до зірок.
І я літав у піднебессі, і я малий пізнав,
Як від польоту серед зірок
Мій дух завмер і серце зупинилось.
Й душа тремтить від збудження, якого я не знав.
І розумів в той час, чому Адам свій рай покинув,
Бо думав він, Адам, що в даний час він вище Бога.
І думав він, що він володар долі
І світ, який навколо нього весь його.
Так і я, я власноручно створив собі богиню,
Якій вклонявся, якій молився.
Перед якою я повзав на колінах,
А той і падав перед нею ниць,
Не сміючи без дозволу хоч трішки розігнутись,
Поглянути у вись, піднявши несміливо очі.
Бо це богиня, в якої такі красиві блакитні очі,
Немов волошки небесно-голубі у полі,
У полі стиглих колосків добірної пшениці.
А вії такі тремтливі, ніжні й полохливі,
Немов в метелика тендітні крильця,
Які в спекотній день, немов міраж навпроти сонця.
А щоки полум ’ яні, немов червоний мак у полі який розцвів.
А губи в неї такі – солодкі і налиті, як мед бджолиний в стільниках.
А зуби, як перли білосніжні на сонці, немов коштовних діамантів блиск.
А брови такі красиві, немов сережки на вербі, яка цвіте.
А коси, немов солома стигла у жнива.
А тіло в неї таке пружне, солодке і пахуче.
Й тепер в свої роки я зрозумів
Чому Адам покинув рай.
Та то ж у Біблії.
Так я ж і не Адам, я просто був ще малий.
Я просто стрибнув на кілька років уперед.
Моя богиня і кумир – Ніна. Старша мене була.
Заради якої піднявся до зірок.
Яка подарувала нереальні доти почуття.
Яка дала відчути, як завмирає серце і забиває дух.
Яка дала можливість вільного польоту,
Польоту, далеко від Землі, серед зірок.
Бо я, напевне, один із тих, яких не дуже вже й багато,
Який жив у раю і дуже рано загубив зв'язок із ним.
Так як тепер? На разі я не знаю?
ПОПЕРЕДНІЙ - записи у блозі -
НАСТУПНИЙ
Опубліковано: 07.11.2017
Розкажіть друзям про дану публікацію у блозі Петра Войцехова у соціальних мережах:
Ваш коментар до публікації: