» Усі блоги " » блог Петра Войцехова

[ Додати запис до власного блогу ]

Вперед шляху немає, немає сенсу жити.

Назад вертатись нема куди.

Туди,  назад і повернyтися ніяк,

Бо там,  позаду, я віру загубив в кумирів і богів.

Та хай і з ними, з кумирами, з богами!

Я віру в себе загубив, в своє майбутнє.

Я віру загубив у сьогодення.

Так як її знайти, цю Віру, а з нею і Надію, та Любов.

Хоча  їх і  шукати десь не треба, вони в мені.

Була б можливість розслабитись на мить мені,

Та тої миті немає в мене.

Та мислити не можу я, бо ступор в мене,

Бо поряд  зі мною стара стоїть з косою.

І так вони мене здавили і спереду, і ззаду,

Що дух перевести уже немає сил.

І так набрав у груди я повітря

І випустить його, дихнуть ніяк.

І що тепер? І як його тепер?

Депресія і ззаду підпирає, що сили жме.

А попереду –  вже смерть, вже смерть напоготові жме щосили.

І як же  вибратись із цих лещат?

Страшенних,  жорстоких, чорних і невблаганних.

І я завис в нерозумінні, в незнанні

І страх від цього в мене та безсилля.

ComForm">

Войдите:

• Отправить