Блоги жителів міста Баштанка та Баштанського району Блог Віктора Коваленка
 
Головне меню сайту

вхід на сайт

Персональний блог
Юлії Дубогрій [4]
Василя Гонти [30]
Оксани Смоли [9]
Олега Требуха [1]
Ірини Пшиченко [72]
Петра Войцехова [42]
Віктора Коваленка [140]
Михайла Данилюка [3]
Олександра Басенка [13]
Валентина Гриценка [27]
Олександра Процака [7]
Антоніни Заворотнюк [23]
Олександра Дорошенка [3]
 
Баштанка рекламна
Загрузка...
 

» Усі блоги " » блог Віктора Коваленка [ Додати запис до власного блогу ]

ДОРОГА… ДЛЯ БЛОГА 2

Саме під такою назвою, пару місяців назад, з*явилась публікація на моєму персональному блозі (БАШТАНКА.НЕТ, блог Віктора Коваленка), про стан дороги від міста Баштанки до села Єфремівка Новобузького району  і…

Всім вам, шановні земляки, мабуть знайомий стан Душі, коли не хочеться говорити, та що там говорити – навіть думати про когось або про щось… От і в мене вже більше року розмови на політичні (тьфу-тьфу-тьфу! Не до ночі буде сказано) теми викликають «тошно-творний рефлекс». Бо ж політологам, політтехнологам, експертам та й звичайним громадянам розвинутих країн давно вже стало зрозумілим, що ПОЛІТИКА (на превеликий жаль) перетворилась на зверх прибутковий бізнес! Та й для українців стає все більш очевидним, що це – глобальний, якийсь збочений, але – бізнес.  А це означає, що ні правди, ні людських пріорітетів там не знайдеш. Пригадаймо – скільки разів нам було обіцяно політиками «відділити владу від бізнесу»?! – З ліку зіб’єшся.  Ось так то…

Але при чім тут ДОРОГА, запитаєте ви? А при тім, що вся інфраструктура Україна, як і всі інші сфери економіки країни без виключень, вже давно і міцно «впаялась» в перелік інтересів цього політ.бізнесу. Бо ж це – ВЕЛИЧЕЗНІ кошти! А всі ж шляхи транспортного сполучення до того ж  мають СТРАТЕГІЧНЕ значення… Вони, для країни в цілому – це як судини в людському організмі!

Та давайте все по порядку –

 1-2-го липня ц.р. я мав нещастя добиратися переповненим рейсовим автобусом з Баштанки в Казанку по горезвісній дорозі державного (!) значення Н-11. До речі, дивлячись на викрутаси зустрічних авто, можна було впевнено стверджувати, що їхні водії п*яні «в хлам або в ж...у, або ж в драбадан, або»… в що завгодно! -- такі викрутаси їхні автівки робили, об’їжджаючи «сполошні» ями. І якщо, висячи на одній руці і стоячи на одній нозі до с. Ново-Полтавка, я, та й мабуть всі пасажири , проклинав і матюкав подумки всю українську владу й обласні дорожно-ремонтні служби, то далі, коли автобус покотився по вже відремонтованій дорозі і ми мовчки відхекувались та відгикувались від довготривалого попереднього катування «авторухом» (визн. моє), на серці трохи відлягло і влада почала здаватися мені не такою вже й «хреновою». От диво –  скільки там людині й потрібно для щастя! Загалом поїздка до Нового Бугу (30 км) зайняла «всього» (!) близько години.

Та це були лише «квіточки» в порівняння з тим, як я добирався назад з Казанки в нашу Баштанку. Зворотня подорож розпочалася з  Казанківського автовокзалу, від якого водії маршруток та автобусів  (яких, до речі стало вдвоє менше ніж було ще рік назад) тепер не беруть «стоячих пасажирів». Чи то вони стали сумлінно виконувати чинне законодавство, яким  забороняється це ганебне явище («с. п.») і що є вельми похвально, чи то переповнені автобуси частіш ламаються, а їх ремонти коштують, ох, як дорого, але факт зостається фактом – не бе-ру-ть! Отож я вирішив добиратися додому «попутками» чи то, як зараз кажуть «автостопом». Та хрін редьки не солодше! Сімдесят кілометрів, що розділяють наші два містечка подолались… за сім годин! «Всього» -- за сім годин!!! За цей час я змінив чотири попутних  авто, побачив, як принижено голосують на зупинках вагітні жінки, матері з малолітьними дітьми, пенсіонери й студенти. І як мимо них проїжджають  дорогі й не дуже автомобілі з однією або двома людьми в салоні, яким презирливо-байдуже, що на вулиці жара під +40 градусів по Цельсію, а приблизно з 13:00 по 14:00 того дня, цих людей добряче «прополоскала» літня злива. Добре хоч без граду! Проте, їх (власників) умовно можна зрозуміти – автівки ж їхні й вони не зобов*язані когось підвозити. Та й розбійні напади на українських автошляхах теж не новина.  Але ж дорога – державна! То чому ж наші державні мужі і дами, які отримують чималі зарплати з наших податків та інших «відрахувань», нас же, звичайних «пересічних» українців так зневажають і принижують?! А чи не тому що ми для них є просто «електоральна біомаса» і плювати хотіли ці діячі на наші дорожні негаразди? Чи можливо тому, що в них замість ДЕРЖАВНОЇ логістики, паралельно існує ще й своя, індивідуально-хапальна логістика, в якій «чомусь» не враховуються ні збитки автотранспортних перевезень та ремонти усіх видів транспорту, перевитрати паливо-мастильних матеріалів, (а все це закладається у вартість товарів та послуг), що в кінцевому рахунку, оплачуємо ми з вами, шановні земляки, у вигляді купівлі різноманітних товарів, вже не говорячи про потрачений надаремно час і «нерви» сотень тисяч людей, яким потрібно кудись доїхати?! Чи, як не парадоксально це прозвучить – САМЕ ТОМУ?! (Див. спочат. – ПОЛІТИКА  -- ЗВЕРХПРИБУТКОВИЙ БІЗНЕС. НА ВСЬОМУ!)

 У таких горе-господарів є  ще й негласне гасло: «Чим гірше – тим краще!» Хто ж із нас, «пересічних»,  їх зможе зрозуміти – в багатих свої причуди! А особливо коли ці причуди  на рівні шизофренії… Проте, в такому випадку хай лікуються у психіатрів, «бабла» на це в них гарантовано вистачить. І вже однозначно хай не лізуть господарювати й «керувати» від імені держави, тим більше що на розумне, грамотне, ефективне й порядне кваліфіковане керівництво в багатьох з таких «логістів» мабуть просто не вистачає «клепки»! Не говорячи вже про слово СОВІСТЬ…

Проте було б величезною несправедливістю не згадати про великий відрізок цієї траси, а вірніше сказати –  відрізок напрямку, що від Баштанки до міста Миколаєва. Така ж сама картина, а можливо й гірша тому, що на відміну від криворіжського напрямку, де ремонтні роботи повільно, силами всього однієї (!) ремонтної бригади, але ведуться (зі сторони Нового Бугу ремонтники дійшли вже до села Нова-Полтавка), на вищезгаданому відрізку, як то говориться: «І кіт не валявся!»

Взагалі, то, від цих «дорожніх» та й інших негараздів, які «кошмарять» нас, українців, «хоч хрестись і тікай» з країни… Чого  від нас мабуть і хочуть!   

Отож, друзі, зважаючи на все це, давайте поміркуємо і підрахуємо – в якому ж десятилітті нинішнього 21-го століття ми зможемо й будемо комфортно і безпечно їздити по Н-11… Хоча б в межах Миколаївської області?!
 

Публікація призначалася для випуску одночасно у блозі та райгазеті "Голос Баштанщини". Поки матеріал у газеті публікувався (понад два тижні), незаасфальтовану ділянку дороги Н-11 у напрямку Баштанка-Новий Буг вже почали робити. Тож зараз публікую запис (хоч із запізненням) лише у власному блозі, адже ще і досі маємо жахливий стан дороги у напрямку Баштанка-Миколаїв. Тож нехай можновладці прочитають і зроблять висновки...
 

Публікації з блогу:

Дорога… для блога

Звернення до блогерів та жителів Баштанського, Новобузького та Казанківського районів щодо ремонту дороги Н-11

Подяка за участь у голосуванні за петицію щодо ремонту дороги Н-11

Абсолютно очевидно – в современных «власть имущих»

Что делать? (Инге Харжевской)


Фото з напрямку Баштанка- Миколаїв:
(з сайтів 0512.com.ua та  autostrada.info







Ще трохи відео...




ПОПЕРЕДНІЙ - записи у блозі - НАСТУПНИЙ

Опубліковано: 23.07.2018 | Переглядів: 556
Розкажіть друзям про дану публікацію у блозі Віктора Коваленка у соціальних мережах:

Всього коментарів: 0

Ваш коментар до публікації:
(можна через соцмережі та акаунти: "Фейсбук", "ВК", "ОК", "Гугл", "Яндекс" та ін.)
avatar
 

10 НОВИХ КОМЕНТАРІВ
ВІДВІДУВАЧІВ САЙТУ  ДО БЛОГІВ, НОВИН, СТАТЕЙ...

 



Згідно Правил адміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.

 

           
 

Copyright MyCorp © 2006
Хостинг від uCoz