Вельмишановні пані та панове! Яка ж чудова наша Мова!
Співоча, аж до Небес Пречистих,
В руничнім сріблі – священно-чиста,
Дзвінкоголоса, як пташинка на світанні,
Глибока і висока в хоровім єднанні!
Хвилююча, як спомин з глибини Душі
І ... буркотлива, як грозові дощі.
Веселка барви їй подарувала
І Рай-дугою нас благословляла!
То ж будьмо, пані та панове,
Достойними своєї Мови!