Блоги жителів міста Баштанка та Баштанського району Блог Віктора Коваленка
 
Головне меню сайту

вхід на сайт

Персональний блог
Юлії Дубогрій [4]
Василя Гонти [30]
Оксани Смоли [9]
Олега Требуха [1]
Ірини Пшиченко [72]
Петра Войцехова [42]
Віктора Коваленка [175]
Михайла Данилюка [3]
Олександра Басенка [13]
Валентина Гриценка [27]
Олександра Процака [7]
Антоніни Заворотнюк [23]
Олександра Дорошенка [3]
 
Баштанка рекламна
загрузка...
 

» Усі блоги " » блог Віктора Коваленка [ Додати запис до власного блогу ]

ПАМ'ЯТІ ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО ЛАУРЕАТА, ДМИТРА ДМИТРОВИЧА КРЕМІНЯ

 
 
ОСИРОТІЛА ЛІТЕРАТУРНА МИКОЛАЇВЩИНА, Україна, Світ…

Не віриться й не хочеться вірити, що його вже НЕ-МА-Є!
  Вже й не пригадаю, коли ми з ним познайомились (здається в кінці 80-х років, хоча я й чув про нього в Казанці, де він учителював та починав займатись журналістикою), але чітко пам*ятаю регіональний відбірковий Всеукраїнський конкурс «Червона рута» ( здається 1993 рік), членом журі якого був Дмитро Дмитрович і на якому народний гурт «Зоряний шлях» Баштанського РБК (Олександр Савенко, Лариса Шулюк і я) блискуче виступили й вибороли перше місце та право прийняти участь у фіналі конкурсу (м. Донецьк). Але через деяких не дуже порядних  керівників конкурсантів (Т. Ярова і анс. «Фокстрот») нас позбавили цього права (предст. з Києва – Калиниченко). І як пан Дмитро, разом з іншими принциповими членами журі до останнього відстоював  перемогу нашого тріо!
  Пригадую інші наші зустрічі, чи то в Спілці письменників Миколаївщини, чи то у нього вдома, де його дружина Ольга, гостинна й привітна господиня частувала нас «смачнезним» борщем, а потім ми розмовляли на хвилюючі нас усіх теми. Ну і звісно, ніколи не забуду його зауваження й добрі поради щодо своєї авторської творчості, не забуду як він по дружньому, ба, навіть по батьківські «тикав мене носом в мої ж поетичні каляки-маляки».
  Пан Дмитро з теплотою часто згадував і нашу Баштанку та колишнього редактора «Голоса Баштанщини» Олесандра Семеновича Басенка (на жаль вже покійного), з яким він дуже товаришував і тісно співпрацював. Як шкода, що приходиться писати в минулому часі…  Але я переконаний – така видатна особистість, такий геніальний ПОЕТ, така чудова людина НІКОЛИ не забудеться ні нами, ні всіма наступними поколіннями всіх освічених людей як в Україні, так і далеко-далеко за її межами!

 Декілька висловлювань Дмитра Дмитровича:
(щодо народного ВІА «Зоряний шлях»)

«Чудовий колектив… Це просто музична перлина півдня України!»;
(щодо самовдосконалення)

«Запам*ятай, Вікторе, поет – то є вічний учень!»;
(щодо моїх пісень на слова інших поетів)

«Вікторе, композитор відповідає і за текст, і за музику. За все!»;
(щодо поезії);

"Вікторе, висока поезія зрозуміла не всім..."
(щодо моїх нових творчих проектів)
«Благословляю тебе… »

До вашої уваги
Пісня на слова пана Дмитра, яка писалася майже вісім років!
Відео ролик «Зимовий малюнок»
«До 65-ти річчя Дм. Креміня»

 
ВІЧНА ТОБІ ПАМ*ЯТЬ, ДОРОГИЙ ДРУЖЕ!!! ТИ НАЗАВЖДИ ЗОСТАНЕШСЯ В НАШИХ СЕРЦЯХ!


 

До вашої уваги, друзі, вірші,присвячені світлої пам*яті Дмитра Креміня, від мене та моїх друзів, а також декілька моїх авторських світлин від 27 травня 2019 року (м.Миколаїв).

ПАМ'ЯТІ  ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО ЛАУРЕАТА, ДМИТРА  ДМИТРОВИЧА КРЕМІНЯ


 

Пішов з життя ПОЕТ… Громаддя геніальне – Кремінь!

Та ні, не він пішов – то відійшла Епоха!

Людина великої Душі й енциклопедичних знань,

Великий українець… Він з нею відійшов від нас – до Бога!

12:00 – 19:30        26.05.19р.

Віктор Коваленко.
 

* * *
Людина з великої літери,

митець із високим чуттям,

зі стержнем справжнього лідера,

Він – приклад вкраїнським митцям.

               

І житиме в вирі сторінок,

 Душею він ними бринить,

поезій його неповторний барвінок

ще більше розквітне в цю мить,

 

Тому що він  в гаслах і в творах,

в піснях, в не поборній  душі.

І з нами, хоч сталося горе,

Він – з нами… в глибинній, письменній красі!

26. 05. 2019р.    

Олександр Малюк, м. Миколаїв.

 

ПАМ*ЯТІ ПОЕТА

Колись прийдуть у світ часи благословенні –

У пеклі згине зло, возцарствує добро!

І люд святою правдою натхненний

Згадає слово, що творив поет Дмитро.

Воно буває і тверде, як кремінь,

То дотиком ковзає по душі…

Він вічну мудрість не ховав даремно

Хоч сам уже стояв біля межі.

А крок зробив – ми враз усі збідніли!

Настали сутінки, померкнув колір фарб,

Ми ще не відаємо, ми просто не прозріли,

Який мудрець лишив по собі скарб!

27.05.19р.                 

Юрій Мельник, м.Баштанка.


 





















 


ПОПЕРЕДНІЙ - записи у блозі - НАСТУПНИЙ

Опубліковано: 27.05.2019 | Переглядів: 668
Розкажіть друзям про дану публікацію у блозі Віктора Коваленка у соціальних мережах:

Всього коментарів: 0

Ваш коментар до публікації:
(можна через соцмережі та акаунти: "Фейсбук", "ВК", "ОК", "Гугл", "Яндекс" та ін.)
avatar
 

10 НОВИХ КОМЕНТАРІВ
ВІДВІДУВАЧІВ САЙТУ  ДО БЛОГІВ, НОВИН, СТАТЕЙ...

 



Згідно Правил адміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.

 

           
 

Copyright MyCorp © 2006
Хостинг від uCoz