Про районний конкурс "Поетична пристань" та музичне привітання учасників
«… поезія – це зажди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі.»
(Ліна Костенко)
Я вдячний організаторам районного етапу щорічного літературного конкурсу «ПОЕТИЧНА ПРИСТАНЬ» за запрошення поздоровити юних конкурсантів цього дійсно важливого для них заходу. І можу лише повторити ті поетичні рядки, що склалися напередодні мого виступу (але писалися вони чотирі дні!):
ХОЧ ІНКОЛИ, ТА ВСЕ Ж БУВАЄ,
ПОЕТ ПОЕТУ – ТА Й ПОБАЖАЄ
ВІЛЬНОЇ ДУМКИ ЛЕТУ,
Й ВИСОКИХ ПОЕЗІЙ – ЗЛЕТУ!
24-28.01.20р. м. Баштанка
Також дуже вдячний колишній своїй вихованці по дитячій шоу-студії «НЕБЕСНІ ЛАСТІВКИ» Валентині Стояновій за щире й професійне виконання разом зі мною авторської пісні «ЛЮБОВ МОЯ, УКРАЇНА».
Але разом з радістю від ще одного підтвердження того, що наші українські діти дуже талановиті, є і була сумна думка-запитання: «Яка ж, то, складеться подальша мистецька доля у цих юних дарувань і яке майбутнє буде для їхніх творчих здобутків, в умовах теперішньої «глобалістичної» (а можливо – каббалістичної?!) «заточеної» тільки на матеріальні блага та гроші, земної цивілізації? » Коли «… поети не потрібні вже нікому!» (Ліна Костенко).
Хотілося б, дуже хотілось би, щоб організатори таких літературних конкурсів (та й всі небайдужі до поезії люди) об*єднали свої розумові та організаційні здібності для відповіді на ці непрості питання. По великому рахунку – це наш обов*язок перед майбутнім нашої нації!
БІЛЬШЕ ПРО ВСЕ ВИЩЕЗГАДАНЕ, ВИ ЗМОЖЕТЕ ДІЗНАТИСЬ, ПЕРЕГЛЯНУВШИ ФОТОРОЛИК ТА ВІДЕО З ТОГО ДОБРОГО ДІЙСТВА.
Скрін зі статі «Дотик до душі», що опублікована у районній газеті "Голос Баштанщини" №12 від 6 лютого 2020 року:
