Виховуємо ще одне покоління, яке не читає

Для мене справжня інтрига, як історичний роман "Айвенго" (у різних виданнях від 240 до 511 сторінок) потрапив до програми 7 класу?!

Автори програми мали реальні сподівання, що діти 11–12 років зможуть / захочуть осилити цей твір, як зазначено у консультації філолога «із складним за будовою сюжетом», осягнути чотири основні лінії і пройнятися його глибиною?! Чи кожному дорослому це по силі?! Чи за мету ставили, щоб діти нахапалися, як фасфуду, уривків із хрестоматії і їх нудило від читання?!

Син на 5-й сторінці тексту з кілометровими описами місцевих колоритів і всякої всячини запитав мене: «А де інтрига?!» І постійне нудіння про нудно...

Читаю описи роману у книжкових крамницях: роман «Айвенго» ось уже двісті років залишається улюбленою книгою дітей і дорослих... А в 2022 році  для дітей 11–12 років – ні)))

Загалом нашим дітям потрібно давати «медаль за відвагу», бо толерантно терплять усі хвороби нашої освітньої системи...

Мама сказала, що коли навчалася в школі, влітку читала усі твори в повному обсязі (мама не сказала, що була чи не одна така в класі), а в тебе є вибір: повний чи скорочений варіант. Син подивився на мене: «Я не ти». Мама сказала, що треба прочитати, бо читання розвиває критичне мислення, абстрактне мислення... Син подивився на мене: «Ти хочеш сказати, що воно у мене не розвинуте?!»  Мама сказала, що прочитавши твір, можна отримати гарну оцінку на уроці. Син подивився на мене і промовисто промовчав, у його планах отримати гарну оцінку не було. Мама сказала... Продовжив читати і нудіти, нудіти і читати...

Поколінню візуалів вкрай важко по-справжньому захопитися читанням і шкільна програма робить усе, щоб демотивувати дітей до читання, пропонуючи дітям твори, які «не на часі».

Ні, я не заперечую, що є діти, які люблять читати. Однак, відверто, скільки їх, що читають «не з-під палки»?! Пишучи цей допис я «озирнулася довкола», щоб нагадати собі, як складаються справи з читанням у дітей знайомих, сусідів, згадала шкільну практику та й свої шкільні роки...

Можливо я не права, однак стою на думці, що в програмах української і зарубіжної літератур забагацько творів, які для певного віку дітей не на часі. Дорослим просто слід прийняти «нових дітей» і дещо перетрусити твори в програмах, бо якщо дитина захопиться читанням, то велика вірогідність, що у більш зрілому віці вона прочитає «Айвенго». А після сучасних уроків літератури велика вірогідність, що у дітей сформується пожиттєва відраза до читання. Правда, останнє не вірогідність, а для нашої країни факт, який підтверджений багатьма соціологічними дослідженнями.

І загалом, чому б не ввести предмети «Сучасна українська дитяча література», «Сучасна зарубіжна дитяча література» як основні, а предмети зарубіжної і української літератури у тому вигляді, як вони є зараз, назвати «Історія української літератури», «Історія зарубіжної літератури» і викладати в межах курсів за вибором. От чому б так не зробити? Ми багато втратимо? Ми вже багато втратили...

Приховані наміри у цій інтризі з «Айвенго» у 7 класі: + ще одне покоління, яке не читає...

Запрошуємо прочитати інші матеріали з сайту Баштанка.НЕТ:

Відійти від літератури вбивць
Українська мова та російська: хто чий діалект