27-річний Володимир служить у ЗСУ з 2016 року: після строкової служби, розповідає, підписав контракт. Повномасштабне вторгнення РФ зустрів на Донеччині. Під час виконання бойових завдань на херсонському напрямку отримав два поранення. Був нагороджений Президентом України орденом "За мужність".
"До 2022 року ми були на Мар'їнці, дев'ять місяців стояли в зоні АТО. Ми були на ППД, якраз вийшли з зони АТО і готувалися знову заходити в зону ООС. Нас 24 лютого підняли по тривозі о п'ятій ранку, сказали, що повномасштабна війна. Спочатку ми не повірили, думали, що це навчання. Місяць ми пробули під Очаковом, зустріли їхній десант, відбили їхній десант, чекали висадку з моря десанту їхнього. Не було висадки, нас перекинули вже сюди, за Миколаїв, ми пішли на Херсон. Дійшли до Олександрівки", — говорить військовий.
Під Олександрівкою у квітні 2022 року Володимир отримав перше поранення.
"Після двох тижнів лікування мені ще не зняли шви. Я напросився добровільно піти на позицію, тому що не хотів залишати свій підрозділ, своїх хлопців-побратимів. Через тиждень, як я зайшов на позицію, я отримав вже тяжкі поранення. Це вже було другого травня. Нас двоє стримали 50 людей їхнього штурму. Ми відбили, втримали позицію, з пораненнями. Я і мій командир взводу отримав. На жаль, він вже загинув", — каже чоловік.
У шпиталі Володимир дізнався про своє нагородження орденом "За мужність". Після другого поранення чоловік отримав інвалідність і був переведений на службу до Херсонського районного ТЦК.
"Я займаюсь мобілізацією, сиджу на поліклініці, проводжу політінформацію, розмовляю з людьми. Комісію вони проходять, і заодно я розповідаю, як краще їм, якщо вони хочуть у даний підрозділ. Я розповідаю, куди подати заяву, взяти відношення з частини, в яку він хоче йти служити. Я розумію, що третій рік війни, всі втомилися, але потрібна заміна. Щоб хлопці також відпочили, побачили свої сім’ї. Багато хто приходить добровільно і бажають працювати в бойових підрозділах. Багато хто хоче на БПЛА. Багато навіть тих, хто за 60 років, приходять. Багато дівчат йде на контракт. І ще йде бойовим медиком, такий бойовий підрозділ, який весь час перебуває на передовій, працюють", — розповів Олександр.
Родина чоловіка з тимчасово окупованого лівобережжя, виїхали, говорить, навесні 2022 року, коли російські військові почали шукати сім’ї учасників ООС. Батько Володимира — військовослужбовець, до служби готується і молодша сестра.
"Сестра також уже підписала контракт, навчається на офіцера. Батько також військовий, він до цього відноситься більш гуманно, а мати переживає, переймається за це все. Ми пояснили — а хто, як не ми", — говорить він.
Володимир говорить, має плани на майбутнє. Після закінчення війни хоче допомагати військовослужбовцям реабілітуватися.
"В Україні зараз багато реабілітаційних центрів, я сам двічі лежав на реабілітації, і більшість лікарів не розуміють, як працювати з тими хлопцями, які залишилися без рук, без ніг, в яких є морально-психологічні розлади. Лікарі в нас, мене лікували — я знаю, вони роблять все, що від них залежить. Я дуже вдячний їм за це. Але ніхто не може зрозуміти військового, так як той військовий, який був там же", — каже Олександр.
Запрошуємо прочитати інші статті про українських захисників, що опубліковані на Баштанка НЕТ:
Джерело публікації:
https://bit.ly/3SHYTGj |
