– Пам’ятаю, як до повномасштабного вторгнення зайшов до магазину і почув від продавчині скептичне: «Ну і чим ви там займаєтесь? Сидите просто?» Уже на той момент йшла війна, ми їздили у тривалі ротації, тренувались на полігонах, наші воїни відбивали атаки та втрачали життя. Але в тиловому регіоні люди рідко про це згадували…
Пройшло якихось три роки і я чую звідусіль: «Віримо в ППО», «Якби не ви…»… Тепер у кожного українця, незалежно від регіону проживання, своя особиста історія ненависті до ворога, та й ракети, на жаль, летять усюди. Впевнений, що і та продавчиня давно знайшла відповідь на своє питання. Та насправді ми ВИСТОЯЛИ саме тому, що готувались до війни. І обов’язково ПЕРЕМОЖЕМО…
Сергій – командир зенітної ракетної батареї HAWK. Разом із побратимами за рік знищив вже понад СІМ ДЕСЯТКІВ ЦІЛЕЙ – ракет та ударних дронів.
– Абсолютно кожен протиповітряних бій – різний. Типової роботи у нас не буває. Здавалося б ніби уже все бачили, але ж ні… Кожен бій – це завжди драйв, адреналін та шалена ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ. Ворог постійно змінює траєкторії та маршрути, комбінує засоби, використовує хибні цілі... Не вдаватимусь у подробиці, але і ми не відстаємо.
Бойова робота – навестись, супроводити і знищити ціль – звісно, найцікавіша, але це – маленька частина нашої діяльності. Робота батареї – це цілий комплекс заходів, більшість із яких залишаються за кадром. Це безкінечна зміна позицій, закопування в землю, маскування, ремонт та обслуговування техніки, дозаряджання, удосконалення…
Можливо, прозвучить дещо банально, та ми дійсно робимо максимум, аби бути ефективними. Як бачите, навіть по «шахедах», що є дуже непростою ціллю для нашого комплекса, навчились працювати. Хоча «навчились» – не зовсім підходяще слово, адже вже під час першої роботи по ударних дронах, ми знищили усі шість цілей, що йшли через нашу зону відповідальності.
HAWK – ЗАВЖДИ В БОЄГОТОВНОСТІ. Сергій пояснив, що інакше ніяк. Зенітники ніколи не знають напевно, коли саме почнеться черговий протиповітряний бій. Колись тиждень проводять в очікуванні, а буває, що не день, то «оновлення» статистики.
– За нашими спинами – цивільна інфраструктура та українці. Відповідальність – вкрай серйозна, тому ніхто й не скаржиться на часті безсонні ночі та хронічну втому. Відверто кажучи, ні я, ні мої хлопці, вже й не дуже пам’ятаємо цивільне життя. Крайні кілька років постійно «подорожуємо». Поки що відчуття дедлайну немає, роботи попереду ще чимало...
Сергій каже, опанували HAWK доволі швидко, бо розуміли, що треба якомога швидше повернутись додому й захистити українське небо.
– Із особливостей навчання та підготовки одразу кидається в очі те, що західні спеціалісти є більш вузькоспеціалізованими, кожна людина відповідає за свій напрямок. Ми ж в свою чергу – універсальні, воюємо усі разом, у разі необхідності здатні замінити один одного.
До HAWK зенітник служив на «трьохсотці». Працював у складі обслуги, яка знищила понад 20 цілей.
– Перший удар по нашій позиції був о 5 ранку 24 лютого 2022-го, але ми встигли за якихось 20 хвилин до цього переїхати, тож всі вціліли, техніку зберегли. На початку війни було важко, ми спали по кілька годин на добу, на нас полювала ворожа авіація, кожного дня переїжджали, «трьохсотка» часто ламалась... Але ми вистояли.
Сергій зізнається, його головна МОТИВАЦІЯ – 4-річна донечка Софійка. Вона дуже хоче, щоб тато був удома. Але вже зрозуміє, що татко воює з поганцями і захищає її та маму від страшних ракет.
– Звісно, я б теж хотів зараз бути не на війні, а, до прикладу, на морі. Сім’я мене бачить дуже рідко. Але я не поруч саме тому, що люблю їх більше за життя. Хочеться, аби моя донечка нарешті перестала бігати до укриття, а росла та навчалась у вільній, безпечній країні!
ЄДНОСТІ нам усім та ВИТРИМКИ! Із такими хлопцями, як у мене в підрозділі, ми точно переможемо!
Запрошуємо прочитати на Баштанка.НЕТ інші матеріали про захисників України:
Джерело публікації
|
