Сніжна краса чи чудовисько? ( Думки, які говорять)
Два дні йшов сніг. Люди були в паніці. Хтось говорив про нестерпний вітер і сніг, який дув в обличчя, а хтось зі злобою про нерозчищені дороги. Ідучи по вулиці я слухала різні висловлювання : двадцять перший вік на дворі, а дороги не розчищені, влада нічого не робить. Але ж щось робилося і люди потихенько добиралися до тих місць, куди планували. Чомусь всім стало важко, бо народ насправді, у цьому 21 столітті, став розбалуваним і розбещений. Ніхто так і не зрозумів, що це була трудність тимчасова. Її треба було пережити і все.
Чомусь, у ці дні, я так і не зустріла людину, яка б сказала: Подивіться, все навкруги біле , хоч картину малюй. Щоб таке казати, треба мати внутрішню позитивну природу і бачити у цій заметілі, короткочасну зміну в житті , включаючи силу волі і духу. Але «нити» на життя і на владу легше. Та в кінці кінців, це ж не війна і не голод!
Як завжди я не розумію всіх людей, їхнє скиглення про сніг і не розчищені дороги не сприймаю серйозно, бо вони не мають таланту бачити у «негативі» щось хороше і бути сильними, коли природа вносить свої , може, не дуже приємні події, - Ірина Пшиченко.
Мені сподобалося. Дякую. Так, в усьому треба шукати позитив. Немає його тільки у війні й у справжньому горі - втраті чи тяжкій хворобі людини. Правда непереливки, коли деякі села не можуть звільнити по тижню зі снігового полону. Проте баштанчанам годі скаржитися, не усе так погано, як кажеться. Принаймні баштанчанам наполегливо рекомендую вашу статтю до прочитання
Згадую наше дитинство .60-70-ті роки.Сніги випадали частіші та ще й більші. Ми, дітлахи вибігали на вулицю з санчатами на ті кучугури. Яка це була радість. А батьки , бравши шипки в руки прочищали нам доріжки , що б ми могли пройти в своїх валяночках до школи. на них ще говорили биті валяночки.І ми повзли по тих тунелях. І замітало.і мело. Зав"язали нам шарфиком ротик та носик і вперед.А після уроків на" горку". Так ми називали гірку де зараз знаходиться вулиця Головського. Там була майже вся Баштанка дітлахів та молоді. І гуляння були до вечора. Ніби-то ніхто і не замерзав. В хату не можна було загнати нас, ми боялися, що б нашу доріжку ніхто не зайняв, наскільки було багато люду.А ставочок на вулиці Коцюбинського перетворювався в справжній каток. тут і фігурне катання було і в хокей хлопці ганяли.Навіть турніри самі собі робили. А зараз я і не бачу . щоб діти могли на ковзанах ганяти та в хокей грати. Таке щасливе було у нас дитинство.
Сучасні батьки дбають про зовнішнє виховання своїх дітей: телефони, одяг , "компи".... А діти зараз ,в більшості своїй, не можуть будувати відносини між своїми однолітками і дорослими , а це в 30 років призведе до стресу і до небажання бачити сенсу життя... Тому, і немає дітей на снігових горках,- радіти не вміють природі....
На сервісі https://kolobus.com.ua/ можна здійснити безкоштовне бронювання білету з оплатою при посадці і самостійно поїхати вивчати Європу. Це безпечно, адже вони контролюють усі етапи: від створення бронювання до моменту посадки в автобус. Після оформлення квитка з вами звʼяжеться менеджер, щоб підтвердити замовлення.
Згідно
Правиладміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.
