- Ця людина - справжній життєлюб. Скільки разів доводилось бачити, як у мороз, дощ, снігову заметіль чи сорокаградусну спеку, він бадьоро крокує у своїх справах. І це, зважте, у свої вісімдесят чотири роки і чотири перенесених інсульти. Ось у кого є воля до життя.
Ці слова сказані завідуючим неврологічним відділенням Баштанської центральної рай лікарні Іваном Івановичем Метєлєвим стосувалися Віктора Івановича Гапішка, людини з досить складною і заплутаною долею.
- Але ж багато людей у райцентрі знали його як пияка,- заперечив я.
- Це так. -підтвердив лікар. -але ж погодьтеся, скільки витримки у боротьбі за своє існування мала ця людина. Бувають такі пацієнти, що роками розповідають про свої страждання після інсульту, а цей вже на другий день забуває про все.
... Про своє минуле Віктор Іванович Гапішко міг розповідати годинами. Причому з такими подробицями, що у слухачів з*являлась підозра: а чи не з чужого голосу копіює він свої оповідки. Але ні,чудову пам'ять Віктор Іванович мав від природи, крім того, в юності вів окремий зошит – щоденник, куди занотовував усі події, своє ставлення до них. Наприклад, з точністю до години він описував перший день окупації Баштанки німецько-фашистськими військами.
«У серпні це було. Ми з хлопцями пасли корів біля ставка. Під*їжджають кілька німців на мотоциклах . Старший щось загелкотів по своєму, показуючи то на свої, то на наші ноги. Перекладач пояснив: віднині всі мають бути вільними, в тому числі й корови, яких ми випасаємо. Тож з усіх тварин слід негайно зняти пута.»
Чимало й інших цікавих епізодів з життя при окупації розповідав Віктор Іванович. Зокрема., про страту заручників після пожежі на МТС, про відступ німців у березні 1944 року,і про те, як він, тринадцятилітній хлопчина викрав човна у коменданта Баштанки Рибінга. Не менш цікавими були його розповіді про життя Баштанки у 30- ті роки,репресії, арешт і заслання його батька Івана Ісаковича до Сибіру нібито за контрреволюційну діяльність та багато іншого. Чимало зхгадував про свою участь у війні в Кореї у 1950 році та інше.
Віктор Іванович пішов з життя у травні минулого року. І зараз, коли всі, хто пам'ятає його, збираються разом, часто згадують цього оповідача різних історій нашої старовини, оптиміста і життєлюба. От тільки ніхто не знав, як він боровся зі своїми хворобами. Про це Віктор Іванович ніколи не розповідав.
На сервісі https://kolobus.com.ua/ можна здійснити безкоштовне бронювання білету з оплатою при посадці і самостійно поїхати вивчати Європу. Це безпечно, адже вони контролюють усі етапи: від створення бронювання до моменту посадки в автобус. Після оформлення квитка з вами звʼяжеться менеджер, щоб підтвердити замовлення.
Згідно
Правиладміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.
