Блоги жителів міста Баштанка та Баштанського району Блог Олександра Басенка
 
Головне меню сайту
  НОВИНИ
  СТАТТІ
  БЛОГИ БАШТАНЧАН
  ФОТОАЛЬБОМ
  БАШТАНКА TV
  Пошук земляків
  Безкоштовні об'яви

  Проекти та важливі публікації
адмін | відгуки | обмін
Підприємства, установи:
- «Голос Баштанщини»: реклама та публікації
- Баштанський відділ поліції
- Університет «Україна» в м. Баштанка
- КП «Міськводоканал»
- Баштанське УЕГГ
- Управління статистики
- Фонд соцстрахування
- Баштанський РС ГУ ДСНС
- Відділ лабораторних досліждень
- Управління державного казначейства
- Управління Держпродспоживслужби

Баштанка та район є тут:
Баштанка на facebook  Баштанка на vkontakte Instagram Баштанка Баштанка в Однокласниках  Новини Баштанки та району в Твіттері

- сайт до 2007 року -


Переглядають сайт: 1
Незареєстровані: 1
Користувачі: 0

Пошук на сайті від Google

Зверніть увагу!
Тут може бути
Ваша реклама!

вхід на сайт

Персональний блог
Юлії Дубогрій [4]
Василя Гонти [30]
Оксани Смоли [9]
Олега Требуха [1]
Ірини Пшиченко [72]
Петра Войцехова [42]
Віктора Коваленка [211]
Михайла Данилюка [3]
Олександра Басенка [13]
Валентина Гриценка [27]
Олександра Процака [7]
Антоніни Заворотнюк [23]
Олександра Дорошенка [3]
 
Баштанка рекламна
 

» Усі блоги " » блог Олександра Басенка [ Додати запис до власного блогу ]

Пам’ятний марш ("Роки. Люди. Спогади.")

  Покоління, яке проходило військову службу в Радянській Армії згадує про ті роки, переглядаючи фотоальбоми в день захисників Вітчизни 23 лютого. Згадують і про те, як крокували під мелодію загальновідомого маршу «Прощання слов’янки».
  Цей марш, написаний композитором і військовим диригентом В. Агапкіним під час першої балканської війни 1912 року спершу символізовував єдність всіх слов’ян в боротьбі проти османського гніту.
  В роки громадянської війни його грали і червоні бійці, і білогвардійці. Для обох армій до цього маршу були написані слова, але вони були менш популярні ніж сама музика. В 90 – х роках минулого століття ця мелодія стала гімном Тамбовської області Російської Федерації, звідки родом В.І Агапкін. Переживши віки, цей марш символізує проводи на війну, військову службу або в далеку подорож. А для післявоєнних поколінь, які служили в Радянській Армії це була звичайна «дембельська» мелодія, слова до якої придумували, як хто хотів на свій лад.
  З цим маршем пов’язаний пам’ятний епізод моєї армійської служби.
  Весною 1976 року напередодні виборів до Верховної Ради СРСР мене викликали до себе командир нашої окремої роти аеродромно-технічного обслуговування капітан Чуразов і замполіт старший лейтенант Мухаметзянов.
  – Завтра вибори –, сказав ротний. – В цей день команди «Підйом!» не буде. Замість цього ти повинен заграти на баяні.
  – А що грати?
  – «Сормовську ліричну» знаєш?
  І,не чекаючи відповіді, командир заспівав:
    Под городом Горьким, где ясные зорьки
    В рабочем поселке подруга живет…

  Щойно закінчились польоти і з усього було видно, що командир заходив у комірку до авіатехніків, у яких завжди був спирт для промивання скла на вертольотах.
  Ротний був уродженцем Горького, дуже любив своє місто, а окрім «Сормовської ліричної» інших пісень він просто не визнавав. Часто виховував аеродромну обслугу просторікуючи перед строєм:
  – Ви повинні служити так, щоб за вас не було соромно ні вашим батькам, ні нареченим, ні нашому командуванню 15-ї Повітряної армії. І лише відслуживши і повернувшись додому, можете випити чарку вина, обійняти батьків і наречену, сісти за стіл і звісно ж, заспівати «Сормовську ліричну»…
  В такі хвилини Чуразов нагадував більше доброго батька, ніж грізного командира, який ще кілька хвилин перед цим грізно відчитував мене:
   – Разводящий! Твої вартові – це якісь сонні опудала, а не солдати. Я щойно підкрався на пост і ткнув одному пальцем у спину, а він упав, прямо на мене упав!!!
  Далі йшли грізні повчання про зміцнення дисципліни у нашому взводі, якому доручено охороняти аеродром .
  Я був єдиним у роті баяністом і солдатом з вищою освітою, за що отримав прізвисько «Академік». Тож відмовлятись від важливого доручення аж ніяк не можна.
  Ввечері, коли днювальний приніс баян, один з старослуживих «дідів» суворо попередив:
  – Слухай, Академік! Якщо завтра спробуєш щось рипнути на своїй фісгармонії, то закидаємо чоботами і онучами. «Слов’янку» гратимеш нам тільки коли ми накажемо в день «дембеля»! Ти все зрозумів, композитор Хрєнніков!
  – Зрозумів! – відповідаю. – Ніякої «Слов’янки» завтра не буде.
  Наступного дня о шостій ранку замість загальновідомої мелодії
  Агапкіна я заграв марш «Тоска по Родине», який був написаний ще раніш ніж «Прощання слов’янки» і теж звучав у мінорному стилі. І сталося диво: саме ця мелодія зачепила душі солдат більше, ніж набридла дембельська «Слов’янка».
  Правда, хтось таки замахнувся кинути чоботом, та його зупинив старший серед «дідів»:
  – Підожди, нехай грає. Це не «Слов’янка».  Де ти навчися цього маршу?
  Врешті - решт, порадившись, «діди» одноголосно вирішили: тепер в день «дембеля» вони слухатимуть тільки «Тоску по Родине».
  Згодом я таки грав того марша і «дідам», і тим, хто звільнявся в запас разом зі мною. І все було б добре, якби під час того грання не виникла бійка між солдатами різних призовів. Після того нас усіх вишикували і капітан Чуразов разом з замполітом обнюхували кожного, від кого тхнуло спиртним. А на ранковому розводі всіх, хто провинився, повели строєм на аеродром розвантажувати і укладати на злітній смузі триметрові бетонні панелі.

  Прапорщики реготали:
– Дивись, і «Академіка» теж на розвантажування плит повели!

  Ці роботи на аеродромі були найважчими, туди направляли лише для покарання «штрафників».
  На аеродромі до мене підійшов замполіт Мухаметзянов і єхидно зашипів:
  – Ось тепер матимеш справжню «Тоску по Родине». Може тобі і зараз дати баяна? Чи сто грамів спирту? Чи може і про цей випадок теж напишеш до окружної газети «За родину»?
  Я мовчав, бо в ту мить думками був у своєму рідному селі, де саме цього недільного ранку було в розпалі весілля: моя рідна сестра виходила заміж.

 
 ***
… Майже сорок літ минуло з того часу. Давно загубилася платівка з мелодією маршу «Тоска по Родине», який хвилює мене більше, ніж знаменита «Слов’янка». Нинішнє військо крокує під сучасні марші «Вільна Україна», «Герої Києва», «Богдан Хмельницький» тощо. А марш « Тоска по родине» часто доводиться чути у виконанні духового оркестру районного будинку культури .
  Хто ж був автором «Тоски по Родине», коли і ким цей марш був написаний? Інтернет- довідники не дають однозначної відповіді на це запитання, оскільки на авторство музики і слів претендують кілька композиторів і поетів. Втім, це не так і важливо, коли слухаєш цю чудову мелодію, яка викликає безліч спогадів минулого.



 


ПОПЕРЕДНІЙ - записи у блозі - НАСТУПНИЙ

Опубліковано: 25.04.2015
Розкажіть друзям про дану публікацію у блозі Олександра Басенка у соціальних мережах:

Всього коментарів: 0

Ваш коментар до публікації:
(можна через соцмережі та акаунти: "Фейсбук", "ВК", "ОК", "Гугл", "Яндекс" та ін.)
avatar
 

10 НОВИХ КОМЕНТАРІВ
ВІДВІДУВАЧІВ САЙТУ  ДО БЛОГІВ, НОВИН, СТАТЕЙ...

 



Згідно Правил адміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.

 

         
 

Copyright MyCorp © 2006
Хостинг від uCoz