» Усі блоги " » блог Петра Войцехова

[ Додати запис до власного блогу ]

Село. Село  далеко десь в степу.

Село, відрізане від світу,

Бо лиш одна дорога в світ веде –

Одна дорога і та далека,

Яка відкрита тільки влітку

І ще весною.

А восени і взимку не проїхати і не пройти,

Але живуть у ньому люди.

Поки живуть.

Колись цвіло село, а зараз запустіння.

Живе в селі собі жіночка одна,

Живе одна зовсім одна.

Дочка в інституті вчиться, син – у школі ще.

Чоловік подався десь на заробітки

Та замість заробітку в труні приїхав

Назад додому у своє село.

А  жіночка одна у цьому світі,

Одна нікому не потрібна.

Зарплата в неї мінімальна

В дворі повалене усе, немає ж чоловіка.

Крізь стріху сніг мете – дірява.

Куди не глянеш, потрібні чоловічі руки.

Вона ж одна і в неї зарплата мінімальна.

А ще ж у хаті груба топити чимось треба,

А дров нема – зарплата ж мінімальна.

Рубати дрова треба, а сил нема, бо жінка.

У хаті пустка і пусто на душі,

Бо ж молода іще – ще тільки 42

Ще тільки жити, жити, а життя уже й нема –

Одна лиш дочка є і син росте.

Жити треба. А  як?  Душа  заходиться в німому крику

Як? Зарплата  мінімальна і більш нічого.

Вона ж бо жінка і немає чоловіка.  Тільки  діти.

Дочка вчиться день і ніч, стипендія потрібна,

Ще й на роботу ходить десь, бо ж жити треба.

Надіятись нема на кого ще й маму піддержати треба,

А син не розуміє геть нічого –  ріс без батька.

Село глухе, здоров`я кволе

І пустота – попереду нічого.

А мама дивиться на муки своїх дітей

І крик. Крик в душі страшний.

Він душу розриває.

Ну,  що кому я завинила, хто мене прокляв, за що?

Поїхати кудись край світу і будь, що буде?

Та куди? Із  чим? А  діти?

І виходу нема у неї – в її думках –

А думки, думки з`їдають,

Точать мізки, як шашіль дошку.

Такий відчай, така розруха.

Та поки зима, усе стоїть завмерле,

А як прийде весна – а це ж село –  

І треба все робити, а сил нема,

Бо ж жінка й зарплата мінімальна.

А душа болить, болить і виходу не бачить.

А діти? Діти. Круг.

Круг на замку і розірвати як його?

Душа ж болить. Болить.

Душа у розпачі і виходу не бачить.

ComForm">

Войдите:

• Отправить