Спогади Миколи Порфировича Ткаченка:
"Народився я у селі Константинівці Баштанського району у 1925 р.у селянській родині. Памятаю голодомор його страхіття. Ходив в школу с. Піски закінчив 7 кл. У 8 клас пішов учитися в с. Христофорівка. Виховання мали від учителів, в яких зберігся аркасівський дух українства. Почалася війна. Нам було по 15-17 років. Працювали у колгоспі який і тоді діяв, на дорожних роботах, на піщаному карєрі. У 1943 році на мене вийшов Олексій Сердега з с. Пісок. Переговоривши з ним-і я відазу дав згоду на участь в Організації. Після того зі мною кілька разів зустрічався районний провідник ОУН "Юрко". Він призначив мене станичним у с.Константинівці,доручив гуртувати молодь для подальшої боротьби за Незалежну Україну.
Памятаю такий випадок. У1943 році запрацював піщаний карєр біля с. Ефінгарії, де раніш, за радянських часів, була прокладена залізна колія і звідти брали пісок. З початку війни карєр був покинутий, але з приходом німців його роботу відновили. З навколишніх сіл туди зганяли людей які вручну завантажували платформи піском по 60т. на людину. По рознарядкі з с. Константинівкі я, Микола Луценко, Віра Кардаш також були направлені туди на роботу. Ремонтуючи залізну дорогу ми непомітно абияк поклали стару шпалу. Дорога в напрямку карєра мала великий уклін протягом 8 км. Шпала не витримала ваги платформ і вони покотилися під уклін. Вони вдарилися в порожні вагони, що стояли і завантажувалися, й ті розлетілися в різні боки. Це на довгий час призупинило відправку піску на будівництво бетонних укріплень.
Акти спротиву і саботажу ми проводили до 1944 року. В січні 1944 року мене заарештувало гестапо. Били до тих пір поки я знепритомлював! 8 березня мене відправили в Одеську тюрму. Коли нас колоною вели через місто, це було 28 березня, я з товаришем втік. Так і дістався додому. Після звільнення Баштанського району від німців пішов у військомат. Та воювати не вдалося - потрапив до навчального полку у Володимир - вчитися на командира танкової гармати.
Провчився два місяці-викликають до особіста. "Так ось де ти ховаєшся, ОУНівець!" - мовив той. Тут вже не били, але цілодобово не давали спати. Присудили 10 років таборів. Термін увязнення в мене закінчився в 1954 році.
Незалежність України зустрів з радістю і з болем за тих моїх побратимів, які загинули у боротьбі за неї проти фашистів і комуністів."
На сервісі https://kolobus.com.ua/ можна здійснити безкоштовне бронювання білету з оплатою при посадці і самостійно поїхати вивчати Європу. Це безпечно, адже вони контролюють усі етапи: від створення бронювання до моменту посадки в автобус. Після оформлення квитка з вами звʼяжеться менеджер, щоб підтвердити замовлення.
Згідно
Правиладміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.
