Блоги жителів міста Баштанка та Баштанського району Блог Віктора Коваленка
 
Головне меню сайту

вхід на сайт

Персональний блог
Юлії Дубогрій [4]
Василя Гонти [30]
Оксани Смоли [9]
Олега Требуха [1]
Ірини Пшиченко [72]
Петра Войцехова [42]
Віктора Коваленка [158]
Михайла Данилюка [3]
Олександра Басенка [13]
Валентина Гриценка [27]
Олександра Процака [7]
Антоніни Заворотнюк [23]
Олександра Дорошенка [3]
 
Баштанка рекламна
загрузка...
 

» Усі блоги " » блог Віктора Коваленка [ Додати запис до власного блогу ]

ПЕРША ПУБЛІКАЦІЯ – 2019

… І знов запишається в лузі калина,
І віти розкине красуня-верба,
Розквітне-розквітне, як сад, Батьківщина
Й житиме вічно наша Вкраїна,
Така стародавня й така... молода!
- 06.02.2017р. Баштанка-Казанка.

«Подивись Україно – твої діти в біді!»

І знову вітаю… «Шо, опять?!»






Так, всіх вітаю-поздоровляю з новим, «Старим Новим роком!» та бажаю всіляких гараздів.



Й щиро рекомендую всім відвідувачам мого блога прочитати романи видатного українського письменника Романа Іваничука* «Мальви» (1968 рік):
«… Несла дитину на руках і підставляла свою спину під нагайки, затуляючи крихітку. А під ногами то тут, то там подибувалися вигнані, певне вітрами, на чужину мальви – ті самі, що пишалися разом із соняшниками, рівні з ними, біля українських білостінних хат
та «Орда» (1992 рік):
«… Кордон між Московією і Україною позначився намистом запінених білим цвітом кущів калини, що відділили березові сумні гаї від потужних соснових борів, вони нагадували подорожньому, що входить він у край – не кращий і не гірший, але інший, і що обидва краї, кожен зі своїм чаром, доповнюють гармонію світу, і ніщо не стоїть на перешкоді їхньому сусідському існуванню, -- чому ж це людина так грубо втрутилася в Господню містерію, для чого стався страшний, сповнений крові і сліз Божий допуск?»






До речі, цю книгу баштанчани можуть взяти для ознайомлення в баштанській Центральній районній бібліотеці.
Як на мене – то обидва романи дуже душевні, печальні й повчальні. І актуальні… Я їх буквально «проковтнув» за два (31.12.18 -01.01.19р.р.) дні! Та, попри тяжкий осад від прочитаного, прийшла така думка – так склалося, що жити нам, нашим дітям і онукам, і правнукам на цій Галактично-благословенній землі. А тому потрібно навчитись по справжньому, але спокійно, без фанатизму і апатії (бо ж, як відомо – ІСТИНА знаходиться десь посередині?! І, мені здається, в цьому нині є шанс…) цінувати те своє спрвжнє, що від прапращурів й те сучасне (або ж відносно нове сучасне) істинно національне – те, що мали й маємо. І буде вічно жити Україна, апріорі незнищенна вона, бо ж ніякий, навіть самий підступно-«відморожений», самий навіжено-паскудний ворог не підкорить ЇЇ, тому що: «Хто не змирився – той не підкорився!», допоки в душі і пам*яті хоч, би, одного УКРАЇНЦЯ «квітуватимуть РОДОВІ чарівні мальви»!!! (Таке моє поетичне визначення);
А тому закликаю всіх (у кого є чи буде можливість), висадити по весні цього року, ці, мого дитинства казково-чудові квіти! Бо ж неспроста в народі колись говорили, що:
МАЛЬВИ – ТО БЕРЕГИНІ УКРАЇНСЬКОЇ ОСЕЛІ!
А подарунком всім (під ялиночку) хай стане пісня Володимира Івасюка – «Балада про мальви», на слова Богдана Гури, у виконанні Софії Ротару.**

 



















*-- РОМАН ІВАНИЧУК (1929-2016р.р.) – відомий український письменник, лауреат премій ім. А.Головка та Національної премії України ім. Т.Шевченка.

«Роман Іваничук граційно й неквапно творить естетику чуттєвого слова, текстових пасажів, наповнених тілесною п’янкою насолодою. Для стилю письменника характерними є артистичне письмо, культ форми, благородний лаконізм фрази.
На різних долях простежує Іваничук давню, як самий світ, проблему морального компромісу неординарної людської особистості та його соціальних наслідків, що впливають на буття не тільки її, а й багатьох інших.
Виразна прикмета почерку письменника — увага до точних реалій предметного світу, до факту, документа, всього зв'язаного з конкретними часовими вимірами. Багато чого з того, що нині називаємо індивідуальним стилем Романа Іваничука, бере свій початок з «Мальв». Це, зокрема, образи митця, вченого, філософа, які не тільки уособлюють духовні пошуки і сумління епохи, а й самі формують її обличчя і є «гербом», і каталізатором свого часу.»

(з ВІКІПЕДІЇ)

«Балада про мальви» — пісня Володимира Івасюка на вірші Богдана Гури. Вперше була виконана Софією Ротару у 1975 році, згодом увійшла до альбому «Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару».

Мелодію до цієї пісні Володимир Івасюк написав наприкінці 1960-х і спочатку запропонував написати слова Тамарі Севернюк, яка створила у 1969 році ліричний текст про море. Того ж року чернівецький студент-філолог Богдан Гура написав вірш «Мальви», який тематично досить сильно відрізнявся від вірша Северенюк[1], але й він також був відкладений на декілька років.
10 лютого 1974 року Володимир Івасюк надрукував[2] у газеті «Радянська Буковина» спогади про карпатські мандри — власний вірш «Чарівна недея» — один з варіантів «Балади про мальви».

Ходім, кохана, в сині гори,
Де вітер вільний, тихі зорі
Й недея сяє з вишини
Й кличе з вишини
Чарами весни.

Але згодом він відмовився від цього тексту і допрацювавши мелодію та аранжування повернувся до вірша Богдана Гури. Пісня була виконана в 1975 році Софією Ротару під назвою «Балада про мальви»[4].
Спочатку В.Івасюк хотів назвати пісню «Балада про матір»: «Мати жде-не діждеться доньку з війни. А донька — ось вона, під вікном розцвіла мальвою. Мати, якій люди вклоняються до ніг за її подвиг, яка ніколи не перестане чекати…»[4]. Після вбивства Володимира Івасюка у багатьох дослідників ця пісня асоціюється із долею композитора. Перший директор меморіального музею Володимира Івасюка Парасковія Нечаєва наголошує:
«Було щось у цій пісні трагічно-пророче. Кожен звук, кожен інтонаційний зворот мав смислове навантаження, розкривав тему незнищенності життя, переходу однієї його форми в іншу, незнищенності материнської любові.»
«Балада про мальви» є однією з найулюбленіших серед українських виконавців пісень Володимира Івасюка. Вона дає можливість продемонструвати вокальні дані та показати глибину відчуттів.

Строфа 1:
Заснули мальви біля хати.
Їх місяць вийшов колихати.
І тільки мати не засне, Мати не засне,
Жде вона мене...

Приспів 1:
О мамо рідна , ти мене не жди,
Мені в наш дім ніколи не прийти –
З мойого серця мальва проросла
І кров’ю зацвіла.
Не плач же, мамо, - ти ж бо не одна –
Багато мальв насіяла війна,
Вони шепочуть для тебе восени:
«Засни, засни, засни, засни».

Строфа 2:
У матерів є любі діти,
А у моєї тільки квіти.
Самотні квіти під вікном
Мальви під вікном
Заснули вже давно.

Приспів 2:
Як зійде сонце – вийди на поріг,
І люди вклоняться тобі до ніг.
Пройдися полем – мальви буйних лук
Торкнуться твоїх рук.
Життя – як пісня, що не віддзвенить.
Я в мальві знов для тебе буду жить.
Якщо ж я ласку не встигну принести –
Прости, прости, прости, прости...


 


ПОПЕРЕДНІЙ - записи у блозі - НАСТУПНИЙ

Опубліковано: 08.01.2019 | Переглядів: 332
Розкажіть друзям про дану публікацію у блозі Віктора Коваленка у соціальних мережах:

Всього коментарів: 0

Ваш коментар до публікації:
(можна через соцмережі та акаунти: "Фейсбук", "ВК", "ОК", "Гугл", "Яндекс" та ін.)
avatar
 

10 НОВИХ КОМЕНТАРІВ
ВІДВІДУВАЧІВ САЙТУ  ДО БЛОГІВ, НОВИН, СТАТЕЙ...

 



Згідно Правил адміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.

 

           
 

Copyright MyCorp © 2006
Хостинг від uCoz