Поема «Батько Махно» з циклу «Замовчувані, а тому й забуті Герої України" (поновлено 02.02.2015)

                                                             
«Не той дурень, хто не знає, а той, хто знати не хоче!»                                                                                                                                                                                Григорій Сковорода

ПОЕМА «БАТЬКО МАХНО»

Світлої пам’яті Нестора Махна присвячую

«Проклинайте меня, проклинайте,
Если я вам хоть слово солгал,
Вспоминайте меня, вспоминайте –
Я за правду, за вас воевал...»

Нестор Махно, 1921 рік


Що б не говорили про ті події злії язики
( можливо здуру, а можливо і навмисне),
Але пройдуть роки, минуть Віки
І  Пам’ять,чистою сльозою спливе за всіх  Героїв,
А Слава їхня, Правдою святою, національне наше,
Людське, щемно серце стисне...
 
Бо ж не забудуться і не загубляться у Небутті
Всі ті, хто голову зложили в землю рідну –
За  Волю й кращу  Долю, за  Честь  і  Славу,
За  Україну! За  Державу!
                           --------------------
В ім’я Святаго Духа, Сина і Отця
Прощеним будь за все,
Бо ж обманули і тебе колись
Оті нелюдськії серця!
 Ех, Батько-батько, Несторе Івановичу,
 Як же ти міг повірити більшовикам?*
Отим «скотинячим» серцям?!
Але прощеним будь...
                             За все, прощеним  будь!
 
Синівською любов’ю, щирою й палкою
Любив, бо, Неньку-Україну,
Життя-буття за неї віддавав,
Втрачав рідню і побратимів,
Але «підступний» і тебе здолав.
 
Тоді шуміло, вирувало Гуляй-поле,
Козацький буйний Дух витав,
За незалежність Батьківщини й Волю
Народне військо гуртував,
Ти – гуртував
 
А що було робити?
Потрібно було бити ворогів,
До смерті бити!
 
Складні, тяжкі й страшні тоді прийшли часи –
Немов із Пекла всі повідкривались двері
І повискакували звідти всі чорти й біси,
Що б «пити» кров людську.
А де найлегше це робити? На війні.
Лиш на війні!
 
Хто тільки не поліз тоді на терени Вкраїни –
Денікінці-білогвардійці («біляки»),
Солдати Кайзера і вся Антанта, (от... скотини)
Палили, убивали, грабували,
Але найгіршими були – більшовики!
 
І шо ж було робити?
Потрібно було бити ворогів –
Вітчизну боронити!
 
І недарма, та ж недарма
Всі друзі й вороги прозвали,
(мабуть звеліла Доленька сама)
З повагою, тебе, прозвали – «Батьком»!
І не дарма, від чистої  Душі
І чистими серцями склалась
Пісня, та знаменита Пісня,
Що тоді співалась:
 
«Любо, братці, любо! Любо, братці жить –
З нашим Отаманом не приходться тужить...»
 
Тому, що у скрутну, лиху годину
З’являються народні самородки,
Що здатні повести людей у бій,
Священний бій за Батьківщину
Й боротися до смерті... До загину!
 
Бо ж лиш нащадку запорожців до снаги,
Було здійснити те, що ти здійснив –
Перед повстанцями тремтіли вороги,
Коли полки супроти них водив
Талановитий полководець, Син України – до кінця,
Але, на жаль, здолали і його оті «зміїнії» серця,
Ех, Батьку...
 
Та наш народ із-давна говорив:
«Як би ж то знати де впадеш –
То і соломки б постелив!»
Та що там, що там...
Всіх українців Ленін підло обдурив!
 
Ех, Батько-батько!
Не «розкусив» ти вчасно «кодло»--***
Кремлівську нечисть «гоп-ца-ца»,
Весь люд  слов’янський  «охмурили»
Ті «комиссары – скотские сердца»****
 
Але повір, тебе я не виную,
Не знав ти, але мав би знати
Із ким, вірніше проти «чого»
Водив ти хлопців воювати –
Батьку, батьку!
 
Та все крутиться-віється і все минається,
А потім на Коло своє вертається!
Повертається, на жаль і війна.
Ще й не сама, ще й не одна...
 
Але, від  вікового сну прокинулась,
Як та Весна-красна, що  відродилась,
Генетична Українська Пам’ять
                                           (на всіх – одна)
Бо ж  Все було, те – не-дар-ма!
                                              Ох, недарма!
 
Шляхи України... Шляхи, скільки ж вами пройшло
У  Вічність Героїв! (Знати би скільки їх, скільки було?)
Вони оплатили своїми життями Те, що ми маєм тепер... 
 Маємо тими шляхами пройти (хоча б подумки),
Щоб в пам’яті нашій жоден з героїв не вмер!
Й повинні також зрозуміти, відчути крізь роки,
Що знають Небеса, (а вони таки знають!) –
 Герої не вмирають. Герої – не вмирають!
 
То ж вічная Слава і вічна Пам’ять
Тобі й твоїм Героям-побратимам,
Згадка про вас не вмре і не згине,
А шану належну, шану народну –
Безвинагородну,
Та згадка – нарешті отрима.
 
Але прийде Пора (мабуть, що вже прийшла),
Минуть роки і будуть прокляті на всі Віки
Усі запроданці, а разом з ними –
Московські комісари й негідники-більшовики,
А також ті, хто навіть у наш Час
Брехнею-брудом обливають все те добре…
Що про Вас!
 
Несторе Івановичу! Батько!
Земний уклін тобі, що був –
Ти – Був! Й гуляло Гуляй-поле,
Народ про тебе, Батько – не забув!
А інше все...
                           Ех, Доле-доле!!!
 
*-- РСДРП(б) -- партія терористичного спрямування,
яка здійснила у Росії жовтневий переворот 1917 року
** -- тодішній воєнно-політичний Союз європейських держав
*** -- із воровс. жаргону
**** -- (рус.) військово-політ.призначенці від радян.керівництва
 
5.04.10 – 30.01.15р.р.                   22:45 – 10:00
 
 
P. S.
Останній  бій…
О, то  був славний бій!
І зовсім недалечко –
Де Новий Буг* –
Те степове містечко
 
То біля нього, з сотнею своїх бійців,
Зранений Батько вщент
Розбив полк червоноармійців
 
Потім, перепливши Інгул повноводний,
Перейшов  кордон  міжнародний.
 
Що ж було далі?
 
Спочатку була румунська лікарня,
А потім  польська тюрма
Й судилищ  знущання
І туга сердечна – Вкраїни нема…
 
А через деякий час від ран, хвороб і нужди
Вірний син України пішов з життя. Назавжди!
У році тисяча дев’ятсот  тридцять четвертому
З’їхались до могили в Париж*
Всі хто хотіли  поклонитись  йому…
                                                    Хоча б мертвому!
17 – 18.06.15р.                                        20:20 – 15:20
 
*-- м. Новий Буг, Миколаївської області
**-- Нестор Іванович Махно (26.10.1888р.— 6.07.1934р.)
Похоронений  в  Парижі на кладовищі Пер-Лашез; поховання №6686.
 
Основою для написання стали матеріали:
М.Веллер «Махно»; В.Савченко «Нестор Махно»; С.Семанов «Под чёрным знаменем»; Фільм «Девять жизней Батька Махна» (кіно-компанія «Євросервіс») та спогади очевидців тих подій.
 
P.S. Здаєься мені, що я написав справжню ПОЕМУ... Здається мені, що я – Геній! ( Жарт)
м.Баштанка                            24.06.2015р.                               15:30
 

ComForm">

Войдите:

• Отправить