НЕ ЗНАЮ ЧОМУ, АЛЕ ХОЧУ ОЗНАЙОМИТИ ВАС З «білим віршем» ЯКИЙ НАПИСАВСЯ НАПЕРЕДОДНІ 2020 року:
ДО ВАШОЇ УВАГИ, ДРУЗІ, ПУБЛІКАЦІЯ №1 у ЦЬОМУ РОЦІ!
СЬОГОДНІ Я ВИКИНУВ КВІТИ ЗІВ'ЯЛІ,
ЩО ІНКОЛИ СТАВЛЮ У ВАЗІ НА СТІЛ.
ТА, ВИБАЧЕННЯ В НИХ ПОПРОСИВ ПЕРЕД ТИМ.
А ДУМКА МАЙНУЛА ТОДІ ОСЬ ЯКА:
-ТАК, ОТ, І ЛЮДИ – «ВІДКВІТУЮТЬ» СВОЄ
І… НЕ Є… ЇХ ВЖЕ НЕ – Є!
І СПРАВА НЕ ВТІМ, ЩО КВІТИ ГНИЮТЬ В СМІТНИКУ,
СПРАВА У ТІМ, ЩО З ЧАСОМ ВОНИ –
ПРОСТО В'ЯНУТЬ.
26.12.19р. – 2.01.20р. 13:30 – 18:00 м.Баштанка.
А ще друзі мені дуже, дуже хочеться вірити що наш нинішній (бож президенти приходять і йдуть, а ми – зостаємося!) молодий Президент дійсно знає, що він робить… І прокладає (разом зі своєю командою) для білого лайнера під назвою «УКРАЇНА» вірний курс. І НЕ ПОСАДЕ ЙОГО НА МІЛИНУ або не РОЗІБ*Є ОБ СКЕЛІ, до яких настійливо підштовхують цей лайнер міждержавні «вітри та хвилі»! Або ж не зробить щодо нас, українського суспільства якийсь не гідний нашої стародавньої нації та світлої країни шоу-«гешефт» з другими правителями.
Бож справжнє українське народне Життя – це не «95-й квартал», з його частенько дешевими жартами та «пошловатым юмором» (рус.), а культура, економіка, правосуддя і територія нашої багатостраждальної країни – не ті визначення, до яких допустимі якісь (тепер вже президентські) «приколи». Хотілось би вірити, що в пана Зе і його команди вистачить здорового глузду, гідності й совісті на це все…
Дуже-дуже хотілось би в це вірити!
А ще озвучу свою невеселу «новорічну» думку-запитання^ Коли ж закінчиться те безумство, безумство застосування під час новорічних свят (та й не тільки) піротехнічних засобів?! Це ж і травмування людей (навіть зі смертельним закінченням!) і пожежі, це й не глобальні, але шкідливі наслідки для екології та й, в кінці-кінців, це – гроші, в буквальному розумінні викинуті «на вітер»!
Люди, схаменіться!!!
Пропоную також переглянути любительське відео «З ТВОРЧОГО АРХІВУ»
І рекомендую новинку з рубрики «Я ПРОЧИТАВ КНИГУ»
Ручір Шарма, «ЗЛЕТ І ЗАНЕПАД КРАЇН»
(хто виграє та програє на світовій арені).
«Останні двадцять п*ять років я їздив на сафарі до Індії або до Африки. Під час однієї подорожі я почув казку про царя, який посилав свого сина вчитися ритмів джунглів… …Щоб бути гідним правителем, принц має чути те, що не звучить.» (З прологу «НА ВОЛЮ» до книги).
