Псевдо Гулівер. Частина 1
Коли у 2022 році доброволець з позивним Гулівер прийшов у бригаду, він, можливо, ще не усвідомлював, яку доленосну роль йому доведеться відіграти. Почавши зі скромної, але відповідальної посади командира взводу, він був першим, хто усвідомив перспективність застосування безпілотних літальних апаратів. Тепер усе, що літає в небі, долає водні перешкоди чи рухається землею, – це все зона відповідальності Гулівера.
Народження майбутнього: перший політ "Матраца"
Бойовий шлях Гулівера та його команди почався з різноманітних завдань, пов'язаних з обороною населених пунктів Вознесенськ, Олександрівка та Посад-Покровське. Згодом вони долучилися до спільних штурмових дій з підрозділами морської піхоти у Давидовому Броді.
"З самого початку цієї війни у нас на озброєнні був лише один 300-й «матрац» (мультикоптер), яким ми здійснювали коригування артилерії в напрямку Снігурівки", — згадує Гулівер ті перші дні.
Особливо яскраво він пам'ятає свій перший запуск безпілотника: "Ми виїхали відпрацьовувати разом із 73-м центром завдання – здійснити заходи щодо вивільнення наших морпіхів, які знаходились у населеному пункті Червоне. Тоді ми вперше запустили свого "птаха" для корегування роботи артилерії, і вже тоді чітко усвідомили, що за безпілотними системами – майбутнє цієї війни".
На Посад-Покровському напрямку команда Гулівера активно вела контрбатарейну боротьбу. Саме тут відбувся той доленосний перший виліт їхнього дрона. "Тоді ми влучили в ворожий БТР 82 А. Для нас це стало додатковим стимулом рухатись далі. Перший адреналін, перша перемога – це неймовірно мотивувало. Ми поверталися додому в дуже позитивному настрої, і вже готували наступні плани для чергового виїзду", — з емоціями ділиться Гулівер.
Їхній "матрикс" пройшов крізь справжнє пекло: в нього стріляли, він був "поранений", але його команда ніколи не здавалася. "Ми його 'лікували': клеїли, міняли запчастини", — розповідає Гулівер, підкреслюючи майже людське ставлення до цієї безцінної бойової одиниці, що стала їхнім вірним побратимом у небі.
Псевдо Гулівер. Частина 2
Острови дельти Дніпра
Після успішних операцій у Давидовому Броді та на Херсонському напрямку наш підрозділ отримав нове, надзвичайно складне завдання: проведення штурмових дій на островах дельти Дніпра. Моя група була серед перших, хто ступив на цю землю, зокрема на острів Білогрудий та острів Великий Потьомкін.
Одразу після висадки ми зіткнулися з величезною проблемою – острови були щільно заміновані. Ворог встановив найрізноманітніші міни: фугасні, протитанкові, протипіхотні. Особливо велика концентрація мін була на острові Білогрудий. На жаль, тоді 12 наших бійців отримали важкі поранення. Саме в цей період ми почали активно застосовувати безпілотні системи. Вони стали незамінними для ведення розвідки, що дозволяло нам своєчасно виявляти ворожі човни, пересування диверсійно-розвідувальних груп та ефективно коригувати вогонь мінометів.
Попри всі труднощі, ми успішно завершили фазу штурмових дій: захопили частини островів Білогрудий та Великий Потьомкін. Ми закріпилися на цих позиціях і утримували їх аж до моменту підриву Каховської ГЕС.
Нова роль та розбудова системи БпЛА
На той час я вже отримав нове призначення. Моїм першим кроком було відвідування всіх підпорядкованих підрозділів. Метою було одне: розпочати створення груп безпілотних систем. Саме тоді "Мавіки" та "Мавіки" зі скидами стали нашими надійними помічниками, відкриваючи нові можливості для виконання бойових завдань та збереження життів.
Запрошуємо переглянути інші публікації про захисників України:
Псевдо Гулівер. Частина третя. Народження екіпажів.
Усвідомлюючи життєву необхідність технічної переваги, ми ініціювали створення позаштатних груп безпілотних систем.
З новобранців ми сформували повноцінні екіпажі, які навчилися майстерно працювати на нашому основному розвідувальному дроні.
Наші новостворені екіпажі, як справжні крила, випереджали противника: своєчасно виявляли артилерійські підрозділи, відстежували рух ворожих човнів, що прямували до наших позицій, і точно коригували вогонь артилерії по плавзасобах ворога.
Нічна зміна: як FPV-дрон посіяв страх
Ми стали справжніми новаторами на своїй ділянці фронту, здійснивши запуск першого FPV-дрона з IP-камерою нічного бачення. Цей момент став переломним. Вже у свій перший виліт цей дрон виконав вражаюче завдання: знищив ворожий човен разом із десантниками-окупантами.
Такий успіх не міг залишитися непоміченим. Ніщо так не мотивує особовий склад, як визнання командування. Нас відзначили, оцінили нашу роботу та надали можливість працювати далі – ділитися своїм безцінним досвідом із сусідніми підрозділами, які знаходились у нашій спільній зоні відповідальності. Ми вчилися самі і навчали інших - це те, що ми називаємо справжньою взаємодією.
Після вдалого ураження, противник, попри втрати, не припиняв своїх штурмів. Але й ми не зупинялися у своїх експериментах. Ми усвідомили потребу в централізації та комплексному завданні уражень.
Тепер у повітрі працювала ціла система:
Наші інновації перетворили небо над островами на постійну загрозу для ворога.
Псевдо Гулівер. Частина четверта.
На островах дельти Дніпра, де ворог намагався закріпитися, створити повноцінні бліндажі було практично неможливо. Російські окупанти майстерно заривалися просто під коріння дерев, що надзвичайно ускладнювало їх виявлення. Саме тому наші FPV-дрони почали залітати прямо в ці «норки», перетворюючи їх на смертельні пастки для ворога.
Адаптація та навчання: ми і ворог
Війна – це постійне навчання. Ми вчились, і ворог також швидко адаптувався. Замість громіздких човнів, які було легко виявити, вони почали використовувати швидкісні гідроцикли, намагаючись уникнути нашого контролю. Недооцінювати ворога не можна, тому ми маємо завжди бути на крок попереду нього.
У відповідь на нові загрози, основним елементом зупинки ворожих плавзасобів стало мінування річкових протоків. Ми активно застосовували ЯРМ-ки (якірні річкові міни), створюючи ефективні загородження на шляхах пересування противника по воді.
Одне з таких успішних відео, що демонструє роботу з мінування, опублікували соцмережі. Ми були приємно здивовані, що воно отримало справжнє міжнародне визнання нашої праці та ефективності.
Хто може стати найкращим пілотом БПЛА? Запитання дивує!
Пілотом може стати будь-хто, але найкращими стають ті, хто захоплюється комп'ютерними іграми. Це легко пояснити: геймери мають відмінно відпрацьовані навички дрібної моторики, яка критично важлива для керування швидкісними FPV-дронами.
Війна не омине нікого! Ми вже усвідомили, що воювати доведеться всім. В наших підрозділах на посадах пілотів БПЛА працюють навіть жінки. Наш колектив надзвичайно мотивований, різноманітний та креативний. Ця війна вимагає від нас постійних інновацій та єдності, і ми готові до будь-яких викликів.
Якщо хтось із хлопців захоплюється комп’ютерними іграшками, і ще не визначився із своїм місцем у війську, ласкаво просимо до нашої бригади!
Ми запрошуємо вас на посаду пілота БПЛА. Взвод «Чорне сонце». В нас працюють хлопці, які вже досягли дуже високого рівня, і за нами – майбутнє! Телефонуй 093 1230050
Розповідь Гулівера. Частина 5
Наша бригада продовжує адаптуватися до найжорсткіших викликів східного та південного фронтів.
Донеччина. Жовтень 2024. Перший постріл по SuperCam.
Ми прибули на Схід стомлені, але незламні. Часу на звикання майже не було. Наші дрони злетіли, але одразу ж виникла найгостріша проблема: ворожі розвідувальні "крила", яких на Херсонщині було в рази меньше. Щодня над цією ділянкою фронту постійно висіло до 16 ворожих дронів, які ніхто не міг збити. Ми попросили допомоги в місцевої адміністрації, допомогла нам і 72 бригада, з якою наша піхота пліч-о-пліч стримувала безкінечні штурми ворога.
Ми виставили наш екіпаж на перехоплення ворожих БпЛА, і вже з першого зльоту вразили ворожий літак-розвідник SuperCam. Цей успіх вразив командування, і ми почали активно допомагати сусідам, ділячись своїм південним досвідом.
Географія роботи підрозділу БпЛА 123-ї бригади ТрО вражає. Наразі бійці виконують бойові завдання на всіх найгарячіших напрямках. Нас запрошують, і це дуже приємно.
Крім того, підрозділ ударних безпілотників продовжує активно працювати в дельті річки Дніпро та на Кінбурнській косі. Ми продовжуємо робити пастки для незваних гостей не тільки в небі. Лише декілька тижнів тому два ворожих автомобілі підірвалися на наших подарунках. Ці сюрпризи під ногами ворога ефективно заважають йому наступати, перетворюючи їхні плани на руїни.
Джерело публікації
| 
