Псевдо Гулівер. Частина 1
Коли у 2022 році доброволець з позивним Гулівер прийшов у бригаду, він, можливо, ще не усвідомлював, яку доленосну роль йому доведеться відіграти. Почавши зі скромної, але відповідальної посади командира взводу, він був першим, хто усвідомив перспективність застосування безпілотних літальних апаратів. Тепер усе, що літає в небі, долає водні перешкоди чи рухається землею, – це все зона відповідальності Гулівера.
Народження майбутнього: перший політ "Матраца"
Бойовий шлях Гулівера та його команди почався з різноманітних завдань, пов'язаних з обороною населених пунктів Вознесенськ, Олександрівка та Посад-Покровське. Згодом вони долучилися до спільних штурмових дій з підрозділами морської піхоти у Давидовому Броді.
"З самого початку цієї війни у нас на озброєнні був лише один 300-й «матрац» (мультикоптер), яким ми здійснювали коригування артилерії в напрямку Снігурівки", — згадує Гулівер ті перші дні.
Особливо яскраво він пам'ятає свій перший запуск безпілотника: "Ми виїхали відпрацьовувати разом із 73-м центром завдання – здійснити заходи щодо вивільнення наших морпіхів, які знаходились у населеному пункті Червоне. Тоді ми вперше запустили свого "птаха" для корегування роботи артилерії, і вже тоді чітко усвідомили, що за безпілотними системами – майбутнє цієї війни".
На Посад-Покровському напрямку команда Гулівера активно вела контрбатарейну боротьбу. Саме тут відбувся той доленосний перший виліт їхнього дрона. "Тоді ми влучили в ворожий БТР 82 А. Для нас це стало додатковим стимулом рухатись далі. Перший адреналін, перша перемога – це неймовірно мотивувало. Ми поверталися додому в дуже позитивному настрої, і вже готували наступні плани для чергового виїзду", — з емоціями ділиться Гулівер.
Їхній "матрикс" пройшов крізь справжнє пекло: в нього стріляли, він був "поранений", але його команда ніколи не здавалася. "Ми його 'лікували': клеїли, міняли запчастини", — розповідає Гулівер, підкреслюючи майже людське ставлення до цієї безцінної бойової одиниці, що стала їхнім вірним побратимом у небі.
Псевдо Гулівер. Частина 2
Острови дельти Дніпра
Після успішних операцій у Давидовому Броді та на Херсонському напрямку наш підрозділ отримав нове, надзвичайно складне завдання: проведення штурмових дій на островах дельти Дніпра. Моя група була серед перших, хто ступив на цю землю, зокрема на острів Білогрудий та острів Великий Потьомкін.
Одразу після висадки ми зіткнулися з величезною проблемою – острови були щільно заміновані. Ворог встановив найрізноманітніші міни: фугасні, протитанкові, протипіхотні. Особливо велика концентрація мін була на острові Білогрудий. На жаль, тоді 12 наших бійців отримали важкі поранення. Саме в цей період ми почали активно застосовувати безпілотні системи. Вони стали незамінними для ведення розвідки, що дозволяло нам своєчасно виявляти ворожі човни, пересування диверсійно-розвідувальних груп та ефективно коригувати вогонь мінометів.
Попри всі труднощі, ми успішно завершили фазу штурмових дій: захопили частини островів Білогрудий та Великий Потьомкін. Ми закріпилися на цих позиціях і утримували їх аж до моменту підриву Каховської ГЕС.
Нова роль та розбудова системи БпЛА
На той час я вже отримав нове призначення. Моїм першим кроком було відвідування всіх підпорядкованих підрозділів. Метою було одне: розпочати створення груп безпілотних систем. Саме тоді "Мавіки" та "Мавіки" зі скидами стали нашими надійними помічниками, відкриваючи нові можливості для виконання бойових завдань та збереження життів.
Запрошуємо переглянути інші публікації про захисників України:
Джерело публікації
| 
