У «Князя», як називають його побратими, є дві найбільші любові: його родина, яку вважає найбільшим скарбом свого життя, та «мала батьківщина» – село Раденськ в Олешківському районі, на тимчасово окупованій частині Херсонщини. Там він виріс, навчався у школі й повернувся після закінчення Черкаського пожежного училища. Там же зустрів своє кохання – медсестру Людмилу. Отак вони по-сімейному займалися найблагороднішою у світі справою – рятували людські життя. Володимир вихоплював людей на пожежах з вогню та привозив їх в опікове відділення лікарні, де працювала його Люда.
На пенсію з системи МНС Володимир Миколайович вийшов досить рано, у званні старшого лейтенанта. На вигляд ще досі міцний, кряжистий, мов дуб посеред степу, він захопився вирощуванням овочів на власному городі. За 4 місяці сезону заробіток від баклажанів, перцю, кабачків був таким солідним, що складав основу річного бюджету родини.
— Хороший дім, добра дружина – що іще треба, аби зустріти старість, — каже наш герой.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Володимир спершу подбав, аби родина виїхала на підконтрольну законній владі територію. Сподівався на швидке звільнення захоплених ворогом територій. Коли ж упевнився, що війна – це надовго, то й сам вислизнув з-під окупантів. Виїхав у Черкаси, де став на облік у територіальному центрі комплектування. Коли ж дізнався, що формується 124 окрема бригада територіальної оборони ЗСУ, природно захотів приєднатися до її лав.
В одному з підрозділів бригади одразу потрапив на посаду стрільця, офіцерські зірочки пожежної рятувальної служби, як відомо, у війську не беруться до уваги, та з того часу практично нічого не змінилося.
— Стабільність – показник майстерності, – напівжартома констатує «Князь». — Навички командної роботи у пожежній службі, злагодженість дій, чітке виконання наказів, звісно тут стали у пригоді. Звичайно, тут незрівнянно важче та небезпечніше, але я впевнений, що зрештою ми розіб’ємо й проженемо ворога. Хоча, вважаю перемога не буде ані швидкою, ані легкою, та воюватиму до кінця: мрію особисто звільняти рідний Раденськ та знову туди повернутися.
Запрошуємо переглянути інші публікації про захисників України:
Джерело публікації
| 
