День пам'яті жертв голодоморів завжди припадає на четверту суботу листопада місяця тобто в цьому році 22 листопада. Наслідки голодомору – це великі духовні втрати, які цифрами не зміряти. Скільки селян, яким пощастило вижити, які були землеробами з діда – прадіда, відсахнулися від своєї селянської долі, зреклися мови своєї, звичаїв, пісень. І ще одна гірка істина. В могилу голодомору зійшли найкращі. Гинули працьовиті, самостійні хазяї. Всі здібні, талановиті, здорові духом і тілом, які мислили і протестували – все це винищувалось з корінням...
Озиратися у минуле треба кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле. Тому треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли ми не зробимо сьогодні висновків, то будемо ходити по колу. Отож, озиратися треба, щоб поплакати, бо це каяття. А головне – щоб зрозуміти. Зрозуміти чому це так сталось…. Почути спогади тих хто залишився живим після більшовицького голодного терору.
Ось. що говорить Рахиль Марія Максимівна з с.Інгулка, яка чудом залишилася живою. "Мені тоді минуло 16 років. Батько помер у 1930 році, залишилося нас у мами шестеро. Мама десь шукає роботу, а мені глядіти дітей доводилося. Принесу трішки соломи піч протопити, дівчатка своїми тоненькими пальчиками виберуть зернятка із залишків колосків. Я розітру зерно, зварю латуку, лизнуть мої дорогенькі, того нещасного варива і на піч. Потім вони вже з печі і не злазили, не могли. Лежать рядочком, очі великі, голодні, а по них криси бігають. Я не спала ночами, палицею відганяла ту гидотну, щоб не пооб'їдали личка. А тоді почали вмирати мої сестрички, тихо як і лежали. Вранці віднесу одну на кладовище, вирию яму, поховаю. І так я їх ховала, поки не залишилася сама…»
Спогади Малишевої Антоніни Іванівни с.Новопавлівка - «На п’ятій вулиці жили дві сестри. В одної, Марфи, було двоє дівчаток. Вона одну порубала, а потім з сестрою варили те м'ясо та їли. Частину мяса засолили у макітрі. Я ходила дивитися на ту макітру, коли міліція забирала тих жінок...»
Тож запалимо біля Знаку Голодомору свою свічку, зігріваючи душі тих, кого в тридцять третьому не відспівували, не оплакували, не проводили, не поминали…
Ще трохи спогадів від жителів нашого району можна переглянути на нашому сайті. ... На світі я прожила чимало, тож пам’ятаю голод і 1921-1922 років, і 1932-1933, і 1947 років. Найстрашніший з них був голод 33-го... Ми дуже важко переживали зиму 1932-1933 років. Їсти було нічого. Навіть собак, які голодні блукали по селу, люди поїли. Їли також котів та щурів. Страшний то був час. Я навіть пам’ятаю, що в нашому селі Явкине було два випадки людоїдства: жінки з’їли своїх дітей. Люди казали, що вони були не сповна розуму. Ми з дитиною вижили лише завдяки тому , що я інколи брала молоко у сестри, яка мешкала в Новопавлівці... Лінк на публікацію: http://bashtanka.pp.net.ua/news/2011-11-26-1779
До речі, цього року Український інститут національної пам’яті підтримав традицію, започатковану Громадським комітетом із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні. Відповідно, заходи з нагоди 81-х роковин Голодомору будуть присвячені, зокрема, пам’яті тих, хто чинив спротив геноциду. Про це ідеться у методичних матеріалах, підготовлених цим урядовим органом. Детально - на нашому сайті, що за лінком: http://bashtanka.pp.net.ua/news/2014-11-12-5612
На сервісі https://kolobus.com.ua/ можна здійснити безкоштовне бронювання білету з оплатою при посадці і самостійно поїхати вивчати Європу. Це безпечно, адже вони контролюють усі етапи: від створення бронювання до моменту посадки в автобус. Після оформлення квитка з вами звʼяжеться менеджер, щоб підтвердити замовлення.
Згідно
Правиладміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.
0
