Біля одного з овочевих прилавків на ринку йде жвава торгівля. Продавець привітно спілкується з покупцями, вихваляє свій товар і вправно відважує картоплю, яблука, моркву. Інший покупець розпитує, що, почім.
– Хвилиночку, ось розрахуюся і все вам поясню, – люб’язно відповідає продавець і раптом німіє від несподіванки. – Я не понял! – підходить до неї молодик. – що це за робота, люди стоять, а ти повертаєшся, як корова. Тепер я розумію, чому товар залежується. За що я тобі гроші плачу?
Посинілі від холоду руки жінки-реалізатора починають тремтіти від образи, в очах сльози. Обурившись, пішов геть чоловік, який тільки-но цікавився цінами, спробувала стати на захист продавщиці жінка, яка стояла біля прилавку: «Я завжди тут скупляюся і дуже задоволена тим, як мене обслуговують». Її ніхто не чув. Жуючи жуйку, хазяїн (неважко здогадатися, що це був саме він) продовжував свій монолог: «Ти тут ніхто і звати тебе ніяк. На твоє місце завтра десяток прибіжить». Жінка знічено мовчала.
Воістину, як у байці Крилова «Вовк і ягня»: «У сильного всегда бессильный виноват»…
