Дитинство Гапішко Світлани
Володимирівни пройшло на мальовничому березі Інгулу. Як тільки схили
розквітали первоцвітами, дівчинка поринала у неповторну красу весняного
степу. Закоханість у природу, рідний край залишились у неї на все
життя. Від батьків - допитливість, надзвичайна працездатність і
цілеспрямованість.
Школа. Захоплююча подорож у країну знань. Та хімія
полонила серце Світланки. 1983 рік… Баштанська середня школа №1, урок
хімії заслуженого учителя УРСР Ткачової Любові Іванівни, який натхненно
пояснює нову тему, уважно слідкує за тим, як розуміють її діти. А
«індикатором» настрою для Любові Іванівни завжди були блакитні очі
улюбленої учениці, найкращого знавця хімії у школі, – Світлани. Зерна,
посіяні вчителем, впали у благодатний ґрунт. Дві любові: до хімії та
природи, а також захоплення майстерністю улюбленого вчителя хімії –
визначили долю дівчинки. Батьки пророкували доньці кар’єру лікаря. Та
вона наполягла на своєму: «Буду вчителем хімії». Закінчивши Херсонський
педагогічних інститут ім. Н.К.Крупської у 1991-му, Світлана вже 21 рік
викладає хімію та біологію. У Баштанській гімназії працює з дня
заснування закладу – 8 років.
Любов до хімії стала улюбленою справою, професією, сутністю її життя... ...
Учительська доля… Її обирають,
вона обирає…Обирає тих, хто любить дітей, знаходить радість у
спілкуванні з ними, переймається їхніми успіхами і невдачами.
В степовій Баштанці, у сім’ї
Ходаків 8 квітня 1973 року народилася синьоока білокоса дівчинка, яку
назвали слов’янським ім’ям Світлана, що означає «світла». Кажуть, ім’я
визначає долю. Володарка цього імені уважна і м’яка, надзвичайно порядна
і чиста душею людина, створена для любові, якою вона ділиться з
оточуючими. Ніхто з рідних навіть не уявляв, що ця спокійна, лагідна
дівчинка стане в майбутньому вчителькою. Назавжди в пам’яті
закарбувався перший клас, і перший урок у вчителя Корольової Валентини
Григорівни. Ще, навчаючись у початковій школі, знала – вона стане
вчителем, таким, як її улюблена перша вчителька. Та у долі були свої
плани. У п’ятому класі у Світлани з’явилось нове захоплення, яке стало
пристрастю і визначило життєвий і професійний шлях. Це королева наук
математика. Любов’ю до неї дівчинка завдячувала вчителям-математикам,
професіоналам, закоханим у свій предмет: Гапішко Світлані Григорівні та
Решетнік Ірині Миколаївні. Цілеспрямована, працелюбна, допитлива,
активна – так її характеризували однокласники. З дитинства любила
навчатись, брала активну участь у районних, обласних олімпіадах з
математики, школу закінчила із золотою медаллю. Після закінчення школи
вступила до Миколаївського державного педагогічного інституту ім. В.Г
Бєлінського на фізико- математичний факультет,
«Учителем школа стоїть», - писав Іван Франко.
Це твердження не викликає сумнівів і нині. Сучасний навчально-виховний
процес тримається на вчителеві – творчій гуманній особистості, яка має
високу фахову підготовку. Саме такою є відмінник освіти України, вчитель
–методист, учитель вищої категорії, неповторна особистість і
талановитий педагог Баштанської гімназії Озерова Оксана Федорівна.
З дитинства вона любила навчатись, брала активну
участь і була переможцем у районних, обласних олімпіадах з фізики,
математики, була учасником Всеукраїнської олімпіади з фізики, школу
закінчила із золотою медаллю. Наполеглива і цілеспрямована, енергійна,
Оксана досягала перемог не тільки у навчанні, але й у спорті. Вона –
активна учасниця змагань та ігор військово-патріотичного спрямування
«Зірниця» та «Орля», військово-прикладного багатоборства , має перший
дорослий розряд з легкої атлетики. Труднощів не боялася. Здавалося, що
важче, то цікавіше.
Після закінчення школи вирішила стати
фізиком-радіоелектроніком. Навчалася в Дніпропетровському державному
університеті на кафедрі «Радіофізика», який закінчила 1991 року з
відзнакою, мріяла займатися наукою. Але доля склалася по - іншому.
Оксана Федорівна повернулась у рідне місто Баштанку вчителем фізики. Її
мета – стати професіоналом, навчати дітей та ще й так, щоб їм було
цікаво, передати учням свою любов до предмета. З 2005 року вона працює у
Баштанській гімназії, викладаючи фізику, астрономію, природознавство,
закладі, що вимагає від учителя особливої фахової та педагогічної
підготовки.
Про себе вона каже: «Я любила школу як учениця,
особливо фізику. Мабуть тому, що її викладав учитель від Бога Турченяк
Володимир Антонович. А тепер глянула на неї його очима - очима вчителя.
Інший світ, інший ступінь і суть навчання... ...
