... V
Ввечері голову вчора одрізала
Галі... дитині моїй,
Вдосвіта, вранці сьогодні поснідала...
Що це я, що це я? Боженьку мій!
Так, я одрізала пилкою голову,
Думала: м'ясо я з'їм...
Думала - м'ясо, я їла я коливо...
Коливо, коливо, бий мене грім!
Царство небесне їй. Ти не лишилася
В світі без мене сама,
Мати твоя не корилась, а билася,
Тільки... вже сили нема.
Людоньки!.. (Що це я - сплю?)
Вбила дитину свою!..
З холоду, з голоду я збожеволіла...
Людоньки!.. (Що це я - сплю?)
71 рік тому, 5 серпня 1937 року, на виконання постанови Політбюро ЦК
ВКП(б) від 2 липня 1937 року П 51/94 “Про антирадянські елементи», за
наказом НКВД СРСР № 00447, в СРСР розпочалася наймасовіша за всю
радянську епоху «чистка» суспільства від «антирадянських елементів». Її
теоретично обґрунтував новий нарком НКВД Ніколай Єжов і зредаґував сам
Сталін.
ЦК ВКП(б) запропонував подати в ЦК склади
позасудових органів – «трійок», а також кількість осіб, що підлягають
розстрілу та висланню. У кожну республіку, область, район спускалися
ліміти на репресування за І і ІІ категоріями (І – розстріл, ІІ –
ув’язнення, співвідношення 3 до 1). «Трійки” поєднували в собі
слідство, обвинувачення, суд і виконавця вироків. На все “слідство”
відводилося 10 діб. Участь захисника, прокурора, а часом і самого
звинуваченого, оскарження вироку та клопотання про помилування не
передбачалися, а вирок виконувався негайно після його винесення. Цілком
у дусі настанови творця радянської держави В.І.Леніна, який учив:
“Будьте зразково нещадними... Розстрілювати, нікого не питаючи і не
допускаючи ідіотської тяганини” (В.И. Ленин, ПСС, Москва, Политиздат, 1981 г., т. 50, стор. 165).
І відповідно до настанови «любимца партии и народа» С.М.Кірова, який
учив «Карати по-справжньому, щоб на тому світі був помітний приріст
населення, завдяки діяльності нашого ГПУ» (Промова з нагоди 15-річчя ГПУ, цит. за кн.: Сергій Шевченко. Архіпелаг особливого призначення. – К.: Фенікс, 2006. – С. 21.
Тридцять
сьомий рік — це гігантський масштаб репресій, що охопили всі реґіони й
усі без винятку верстви суспільства, від вищого керівництва країни до
далеких від політики селян і робітників. Це колосальні фальсифікації
звинувачень. Це безпрецедентна плановість терористичних «спецоперацій»:
«чистки» не міг уникнути ніхто. За 15 місяців кампанії за політичними
звинуваченнями в СРСР було заарештовано більше 1,7 млн. (одного
мільйона семисот тисяч) осіб. А разом із жертвами депортацій і
засудженими так званими «соціально шкідливими елементами» кількість
репресованих перевищує два мільйони (Тези Міжнародного товариства „Меморіал”).
Усього
під час Великого Терору до розстрілу з політичних мотивів були
приречені 681.692 (шістсот вісімдесят одна тисяча шістсот дев`яносто
дві) особи. (Борис Соколов. Наркомы страха. Ягода. Ежов. Берия. Абакумов. – М.: АСТ-ПРЕСС КНИГА, 2001. – С. 130)....
Вони бачили зміну епох та державних устроїв, були свідками
історичних подій і досі живі. У столиці нарешті оголосили пам’ятками
природи місцевого значення 7 вікових дерев - серед них двохсотрічні
ясені, з заповідника "Софія-Київська", п’ятсотрічний дуб та кілька
верб-довгожительок.
Служба
безопасности Украины обнародует составленный по ее архивным материалам
первый список партийных и советских деятелей, руководителей карательных
органов - Объединенного государственного политического управления
(ОГПУ) при СНК СССР и Государственного политического управления (ГПУ)
УССР периода 1932-1933 годов, а также документы, которые были подписаны
ими лично и стали организационно-правовым основанием для совершения в
Украине Голодомора-Геноцида и проведения массовых репрессий.
Как сообщили ЛігаБізнесІнформ
в пресс-центре Службы безопасности Украины, в ведомстве отметили, что
"архивные документы беспрекословно свидетельствуют, что
Голодомор-Геноцид 1932-1933 годов стал последствием спланированных
преступных действий тоталитарного коммунистического режима". "Чтобы
сделать достоверную архивную информацию относительно организаторов и
исполнителей Голодомора-Геноцида, а также относительно подписанных ими
документов, доступной для широких кругов общественности, Служба
безопасности предлагает интерактивную форму", - сказано в сообщении.
"Посетители
сайта имеют возможность не только ознакомиться с поименным списком
ответственных чиновников того времени, но и найти связанные с
деятельностью этих лиц распоряжения, протоколы заседаний политбюро ЦК
ВКП(б), тайные указания партактива, разъяснения относительно применения
т.н. "Закона о пяти колосьях", директивы об арестах на селе, справки
репрессивных органов и т.п.", - подчеркнули в СБУ.
Управляющий делами Украинской Православной Церкви,
глава синодальной комиссии по диалогу с УАПЦ, архиепископ
Белоцерковский и Богуславский Митрофан заявил, что анафему с человека
можно снять, если тот придет к покаянию. При этом архиепископ отметил,
что вопрос анафематствования Ивана Мазепы требует тщательно изучения.
Об этом он заявил в комментарии корреспонденту АМИ «Новости-Украина».
На
вопрос, можно ли снять анафему с человека, архиепископ Митрофан
ответил: «Анафему с человека можно снять, если он приносит покаяние.
Анафема накладывается на человека за какие-то определенные нарушения
церковных правил, церковных канонов христианской морали. Анафема
означает, что человек находится вне церкви. Это констатация того факта,
что человек не принимает никаких церковных установлений, не живет по
церковным правилам, не ведет христианского образа жизни. В таком случае
накладывается анафема».
У 1965 році на околиці Літок, поблизу Дарницького кладовища,
екскаваторник Іван Микитась навантажував будівельний кар'єрний пісок. І
раптом наткнувся на людські кістки й рештки напівзотлілого військового
спорядження. Роботи вмить були припинені. Чутка про подію облетіла
село. Старші люди згадали, що на цьому місці колись були поховані
українські вояки, закатовані більшовиками-муравйовцями у січні 1918
року. Але з клубка подій далеких років важко було чітко визначити, до
яких формувань вони належали, скільки часу перебували в Літках, які
мали імена. Разом із старшими людьми час забрав багато спогадів. Тим
паче люди тоді більше мовчали, ніж говорили. Лише кілька років тому,
коли молодь активніше зацікавилася історією краю, а старші люди стали
трохи менше боятися, прояснилися обставини бою і поховання полеглих.
НАБій із муравйовцями
У
січні 1918 року в Літки, що за 45 кілометрів від столиці, зайшов загін
війська Української Народної Республіки. Молоді вояки мали дружні
стосунки з тутешніми мешканцями, в яких поселилися по двоє-четверо.
Переказують, що один з військових, Гриць із Козельця, навіть хотів
одружитися з якоюсь літківською дівчиною. Озброєння в юнаків було легке
- гвинтівки і кілька кулеметів. Як згадує 87-річний очевидець тих подій
Петро Михайлович Юрченко, уенерівці купували харчі в селян або, в
крайньому разі, просили молоко і яйця. Інакше було, коли в містечко
зайшли більшовики. Вони вимагали й силою забирали продукти.
Загін
більшовиків-муравйовців напав на Літки несподівано.......
Ця дата була визначена за указом головнокомандувача
УПА Романа Шухевича від 14 жовтня 1947 року, в якому йшлося про те, що
"минає п’ять років як ми на Волині розпочали боротьбу". Взято саме 14
жовтня бо це свято Покрови Пресвятої Богородиці, що була захисницею
українського козацтва.
Але УПА формувалась ще
раніше з малих
озброєних відділів ОУН (революційної). Початком створення УПА можна
вважати Акт відродження української державності 30 червня 1941 року.
Вже 27 липня 1941 року у
Рівному, на параді, присвяченому Акту відродження Української держави взяв
участь повстанський курінь імені Холодного Яру з-під стягу Степана Бандери
(названий на честь селянської повстанської республіки 1919-1920 років). Тобто
військові формування створювались зразу після приказу німців.
Було це давно, ще за старої Австрії, далекого 1916
року. В купе першого класу швидкого потяга "Львів-Відень" їхали
англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан
Костів. Балачки точилися довкола різних тем. Нарешті заговорили про мови: чия
краща, багатша і якій належить світове майбутнє. Звісно, кожен заходився
вихваляти рідну.
26 квітня 1932 р. Станіслав Косіор надіслав листа Сталіну, в якому,
зокрема, зазначалося: «У нас є окремі випадки і навіть села, що голодують,
одначе це лише наслідок місцевого головотяпства, перегинів, особливо стосовно
колгоспів. Всілякі розмови про «голод» на Україні слід категорично
відкинути».
23 червня 1932 р. було прийнято постанову ЦК ВКП(б): «Обмежитись вже
ухваленими рішеннями ЦК і додаткового завозу хліба на Україну не здійснювати».
Хоча потреба в цьому була неабияка.
19 січня 1933 р. більшовицьке керівництво СРСР ухвалило рішення про
включення хлібозаготівель до складу обов’язкового податку, що встановлювався
державою.
22 січня 1933 р. Й. Сталін і В. Молотов надіслали директиву партійним
і радянським органам, в якій підкреслювалось, що міграційні процеси, що
розпочалися внаслідок голоду серед селян, організовані «ворогами Радянської
влади, есерами і агентами Польщі з метою агітації «через селян» у північних
районах СРСР проти колгоспів і взагалі проти Радянської влади»...
Служба
безопасности Украины обнародует составленный по ее архивным материалам
первый список партийных и советских деятелей, руководителей карательных
органов - Объединенного государственного политического управления
(ОГПУ) при СНК СССР и Государственного политического управления (ГПУ)
УССР периода 1932-1933 годов, а также документы, которые были подписаны
ими лично и стали организационно-правовым основанием для совершения в
Украине Голодомора-Геноцида и проведения массовых репрессий.
Управляющий делами Украинской Православной Церкви,
глава синодальной комиссии по диалогу с УАПЦ, архиепископ
Белоцерковский и Богуславский Митрофан заявил, что анафему с человека
можно снять, если тот придет к покаянию. При этом архиепископ отметил,
что вопрос анафематствования Ивана Мазепы требует тщательно изучения.
Об этом он заявил в комментарии корреспонденту АМИ «Новости-Украина».
ли боротьбу". Взято саме 14
жовтня бо це свято Покрови Пресвятої Богородиці, що була захисницею
українського козацтва. 
