|
Стверджували, що людина – творець свого щастя. Справжнє щастя – це, передусім, вміння любити життя і людей, це горде відчуття своєї вагомості. Але, мабуть, чи не найважливіше – це вміння віддавати всі сили, своє душевне тепло, полум’я свого серця служінню людям.
А де ж таки криється коріння справжнього щастя? Відповідь на це питання я намагалася знайти, перебираючи кожен крок життя, кожну перегорнуту його сторінку, напередодні ювілею моєї сестри Любові Олексіївни Рясик, якій 6 липня виповнюється 55 років.
Пройшовши довгий шлях життя, людина, мабуть, завжди пам’ятає його початок. Розпочала свій трудовий шлях Любов у 1972 році в своєму рідному селі Баратівка Новобузького району. Після закінчення школи працювала піонервожатою, вчителем історії в Баратівській середній школі, згодом у Баштанській вечірній школі. І ось уже більше 30 років викладає історію та правознавство у Баштанській ЗОШ №2, яка стала для неї рідною домівкою.
Закінчила Любов Олексіївна Дніпропетровський державний університет і отримала спеціальність «Викладач історії та суспільствознавства». Моя сестра – приємна і легка у спілкуванні людина. Ці риси перейшли їй у спадок від мами – вчительки Ольги Архипівни Горб, яка завжди вчила доньок доброти, любові до людей, добросовісності, творчості, наполегливості у подоланні труднощів, щирості й поваги до людей.
Гортаючи сторінки життя Любові, переконливо можу сказати, що її щастя – в улюбленій професії. Її учительське життя – це реальність, де вона навчає своїх вихованців вічним цінностям людства: боротьбі добра і зла, щастю, честі, милосердю, любові, вірності… Примушує їх думати, духовно рости. Моя сестра любить життя, любить цей світ. У цьому і криється секрет її справжнього щастя.
Ще з шкільних років у Люби проявлявся твердий характер лідера і це помічали педагоги і старшокласники, які у свій час обрали її комсомольським ватажком. І так вона все своє життя поряд з молоддю, всебічно ерудована, активний шукач нових педагогічних ідей і рішень.
Викладацька праця важка і не завжди вдячна. потрібен час, щоб посіяне зерно проросло, дало плоди. Протягом всього життя Любов Олексіївна передає естафету добра, професійної майстерності молодим, виростила гідну зміну.
Ось я й знайшла відповідь на запитання: в чому ж щастя моєї сестри. Щастя – це коли ти чогось досяг.
Спілкуючись напередодні ювілею з друзями та вихованцями моєї сестри, я була вражена, яким є багатим її життя на здобутки.
Нею створені «Комплексна програма розбудови школи-родини», «Програма курсу українознавства» (7-11 кл.), «Програма для 1-4 класів з історії України», «програма інтегрованого курсу «Людина і суспільство» (5-6 кл.), вийшов методичний посібник з «Етики» (5 кл.), готуються до друку посібники «Громадянська освіта», «Основи демократії».
Вона викладає експериментальні курси «Україно-знавство», «Етика», «Громадянська освіта», «Основи демократії» – українсько-канадський проект. Вона вкладає у справу навчання і виховання дітей всю душу.
І тому її вихованці – вдячні їй за турботу про них. Спілкуючись з її вихованцем – гордістю Баштанської ЗОШ №2 Сергієм Ярошенком, я почула від нього такі слова: «Любов Олексіївна – це учитель від Бога. Школа – це її покликання. Я дякую Богові за те, що моїм наставником у житті була ця прекрасна жінка. Погляньте в її очі – очі Любові Олексіївни завжди випромінюють щирість, добро і любов. Любов Олексіївна весь час у творчому пошуку, тому й працювати з нею цікаво, вона користується великою повагою й авторитетом серед членів свого колективу, учнів, батьків».
А ці слова з розмови з колегою Любові Олексіївни, в минулому її ученицею, а сьогодні вчителя Баштанської гімназії Альони Буцької: «Найвищою нагородою для Любові Олексіївни є успіхи її учнів. Їй є ким і чим пишатися. 35 її вихованців закінчили і навчаються на юридичному та історичному факультетах, 4 – навчаються у МАН, учні Любові Олексіївни – учасники і призери районних, обласних олімпіад, дипломанти Всеукраїнського конкурсу правових творів та з прав людини, Всеукраїнської олімпіади «Абітурієнт-2001». Майстерність, творчість, щирість, доброзичливість, повага до дітей, готовність допомогти їм у будь-яку хвилину – це ті риси, які допомагають їй знаходити шлях до серця і душі учнів, дають змогу заглянути у внутрішній світ дитини, знайти там хороше начало, яке можна використати як основу для формування справжньої людини. Любов Олексіївна – спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист, педагог-новатор, «Відмінник освіти України», її ім’я записано до обласної Книги Пошани «Освітянські зірки Миколаївщини». Я пишаюся своєю наставницею».
Я була вражена тим, що моя сестра так мало розповідала про себе нам, членам її родини. Її скромність, мудрість, самокритичність, любов до своєї професії і є секретом її щастя. Вона має особливий талант – бути щасливою людиною. Де вона – там любов, щастя, порядність, позитивні відчуття. І як би не «кидало» її життя, які б перешкоди не готувало, вона стійко їх витримує і перемагає все. Ще й інших підтримує своїм оптимізмом, витримкою, духовною силою.
Я щаслива, що маю таку сестру. Завжди врівноважена, спокійна, щира і щедра душею. Від неї я і моя сім’я черпають мудрість, життєвий досвід. Біля неї ми ставали ніби сильнішими. Ми разом з нею радіємо успіхам її онука Дениска. Ми завжди поряд з її дітьми: сином Олегом і донькою Світланою. Її життя – це наше життя. Моя сестра прожила свої 55 років, як 55 кроків, і кожен з них на 5+5.
У день твого ювілею, сестричко, я і моя родина від усієї душі бажаємо тобі міцного здоров’я, безмежного щастя, мудрості, витримки і професійних здобутків у твоїй нелегкій, але такій потрібній справі.
Нехай зерна знань, порядність, добро, які ти даруєш своїм вихованцям, активно проростають і віддячують рясним урожаєм. Поваги тобі від колег, батьків, учнів, мирного неба, родинного затишку, незрадливої вдачі у всіх справах та починаннях. Ти прожила 55 років так, як нас вчила наша мама. Якби наша матуся була жива, вона б пишалася тобою.
З ювілеєм тебе, дорога сестричко!
Твоя сестра Лєна та моя родина, племінники Андрій, Сергій, невістка Тетяна, внучки Софійка та Вікторія
|
