|
Безліч дорогих серцю слів можна сказати про нашу маму Любов Олексіївну Рясик. Вона стоїть і дивиться на нас. її погляд м’який, теплий, ніби підсвічений якимось яскравим світлом.
Люба наша, рідненька! Вітаємо тебе з днем народження. Ти – наш ідеал. Ти – наша красуня. Ти народилася в найкращу пору літа, коли квітнуть квіти, гудуть бджоли, буяє красою природа. Бог створив тебе з кількох яскравих променів чарівних фарб зорі, задумливого смутку місяця, краси лебедя, притягальної сили магніту. Він наділив тебе красою, добротою, щирістю.
Важко осмислити розумом надприродну силу материнської любові, яка тримає синівську долю та долю доньки в таких міцних обіймах, що, здається, через них немає доторку ніякому злу і кривді. Ти несеш у собі світло ніжності й чистоти.
Мама! В цьому слові, в цьому призначенні жінки природа втілила найвищий свій ідеал. Ти є Берегинею нашої родини. Ми пам’ятаємо свої дитячі роки. Поспішаючи вранці до школи, часто забували поцілувати твої руки. Засипаючи ввечері, бачили над собою твої лагідні очі, забуваючи іноді сказати тим очам слова любові. Ми просимо вибачення в тебе за таку неуважність. Ми знаємо, ти нас пробачиш, бо ти ніколи не вимагаєш від нас ніяких жертв, а сама задля нас жертвуєш усім.
І скільки б нам не було – п‘ять чи п’ятдесят років, нам завжди потрібна ти і твоя ласка, твій погляд. Ми відчуваємо, що чим більша наша любов до тебе, тим світліше і лагідніше твоє життя.
Я, Світлана, твоя донька, хочу бути гідною тебе, моя матінко. Після закінчення школи я стала на порозі самостійного життя, коли треба було обрати одну з доріг, на якій би можна було найповніше себе реалізувати. Ти допомогла мені. Я обрала ту дорогу, яка б приносила людині задоволення від праці і користі.
Сьогодні я працюю нотаріусом. Віддаю людям свій талант, свої знання, наснагу. І завжди пам’ятаю твої настанови: «Роби, дочко, добро, адже добро повинно змінити цей світ на краще».
Я не помилилася у виборі професії. І це завдяки тобі, моя мамочко.
Коли народився я, твій син Олег, коли робив перші кроки, вчився вимовляти перші слова, ти доклала неймовірних зусиль, щоб я виріс гідною людиною, навчала бути лагідним і добрим.
Я став дорослим. Маю сім’ю. У нас росте син, твій онук. Я змушений вирішувати, як вчинити, як розпізнати добро і зло. Я повинен аналізувати свої вчинки і робити висновки. Повинен узгоджувати те, що не узгоджується з принципами, за якими ти нас вчила жити. Саме ти, дорога мамо, подаєш нам приклад моральності і добра, вірності, терпіння, любові.
Ти завжди нам говорила, що хоч там що, наше життя прекрасне, бо саме життя – це вже чудо. Ти так часто цитувала нам слова геніального Моцарта: «Життя – це завжди посмішка, навіть коли по обличчю течуть сльози».
Сьогодні ми вилетіли з родинного гніздечка. Але ти завжди поруч з нами. Ми це відчуваємо. Мамочко, пробач нам, що ми не зав-жди поряд з тобою у твої важкі хвилини життя. Бо і нам не завжди легко.
Але ти єдина, хто пробачить усе, хто пригорне до себе та захистить у будь-якій ситуації. Ти завжди у нас перед очима, дивишся на нас і посміхаєшся. А на душі у нас від цього така приємна ніжність. Ми знаємо кожну зморшку на твоєму обличчі, кожну рисочку. Коли ти посміхаєшся, то в куточках твоїх вуст заграють сонячні зайчики. А твої очі виграють якимось неземним світлом. Ти в нас найкраща у світі мама!
А яка ти бабуся! Твій онук Дениско завдяки твоїй наполегливості продовжить навчання в Миколаївській гуманітарній гімназії. Чотири роки твоєї напруженої праці з внуком зробили його таким, що він розпізнає добро і зло, орієнтується в питаннях гідності і честі. Ти його виховала добрим, чесним, кмітливим, розумним. Ми безмежно вдячні тобі за це. Тож вклоняємося доземно тобі, матусенько і бабусенько, за те, що ти оберігала і ростила дітей, вчила любити людей. Від щирого серця бажаємо тобі міцного здоров’я. Ми, діти і внучок, дуже любимо тебе!
З повагою та палкою любов’ю – син Олег з дружиною Ларисою, донька Світлана, онук Дениско
|
