Ясен день – ночь темна, Голова разных дум полна –
Как же жить? И как быть?
Если «всё» и «не всё», но... сполна!
Слава есть – денег нет
И как буд-то с ума, вдруг, сошёл
И в тупик вдруг зашёл «белый свет»?!
Но есть Я, есть друзья,
Есть, в конце-концов, Музыка,
А в начале-начал – Муза моя!
«... Стережіться ж,
Бо лихо вам буде,
Тяжке лихо!.. Дуріть дітей
І брата сліпого,
Дуріть себе, чужих людей,
Та не дуріть бога.
Бо в день радості над вами
Розпадеться кара.
І повіє огонь новий
З Холодного Яру.»
Т.Г.Шевченко
(17 декабря 1845р. Вьюнища)
Холодний Яр... Святі місця!
Багато що відомо нам про них,
Але багато й таїни ще бережуть вони!
Але чомусь «гарячий» той Холодний Яр...
Гарячий для сердець назбайдужілих
До того, що колись було у сиву давнину
І що до нас дійшло
Від кобзарів сліпих і посивілих.
А що було у недалекому двадцятому столітті,
До і опісля Громадянської війни?
Яруги глибочезні, вікові дуби –
Про що мовчать вони?
Й про що розповідають шелестом листочків
І щебетом пташок в своєму вітті?
Про кого і про що їм сняться сни
З холодно-ярської, отої, глибини?
...
Вже як буде – так і буде,
Краще, гірше – то дарма!
Тут зібрались різні люди,
Головне – злоби нема!
Українці! Ми – не «бидло»,
Славні корені у нас
Нам до «чортиків» обридло
Будь «лохами» весь цей час!
А коли все це скінчиться,
ми поїдемо (хто-куди)
І в дорозі, (що додому)
Божа Матір нам присниться –
Що б не трапилось біди
Степи і гори, і синє море, А в чистім небі поклик журавля!
Краса гаїв, ланів простори –
То все, мій друже, Українська Земля!
Моя родина – вся Україна,
Ніде на світі такої не знайти,
Вона прекрасна, як та перлина,
Щасливо зможемо тут жити –
Я і Ти!
Мій любій краю, тобі бажаю
Щасливих років цілий зорепад,
Журби – хвилину, біди – краплину,
А щастя й долі – бурхливий водопад!
Нехай же квітне, на радість людям,
На цій землі святій любов одна,
Хай не згасає, зорею сяє
Серед сузір’я усіх країн вона!
Степи і гори, і синє море,
А в чистім небі поклик журавля,
Краса гаїв, ланів простори
То все, мій друже, - Українська Земля!
Що б там не говорили про події злії язики
(можливо здуру, а можливо і навмисне),
Але пройдуть роки, минуть Віки
І Пам'ять,чистою сльозою, спливе за всіх Героїв,
А слава їхня, Правдою святою, національне наше,
Людське, щемно серце стисне...
«Ворон ворону в глаз не клюне»*
І олігарх олігарху «на хвіст» не наступить,
Ворон на ворона ніколи не плюне,
А олігарх зі свого народу –
«три шкури злупить»!
Ворон ворону гнізда не розорить –
Олігарх свою ж країну купить-продасть,
Ворон ворона голодом не заморить,
А олігарх за гроші й Україну віддасть!
До кожної людини колись приходить Мить Переосмислення всього свого життя –
Того відрізку Часу, що в Небуття летить...
Мабуть це те, що з перших днів своїх
Побачив і почув, що зрозумів і що відчув
І що зробив для тих, своєму серцю дорогих,
До чого доторкнувся й чого... позбувся
