Зачекайте, літа, На хрещатій дорозі. Ще надворі не осінь, А в душі ще весна.
Шкільні роки – то найкраща пора в житті кожної людини. Дуже добре це розумієш з роками. В цьому переконалися ми, випускники Баштанської середньої школи далекого 1958 року. Зараз вже й школи там немає, а у її приміщенні знаходиться навчально-виробничий комбінат. Але ми, колишні учні, дуже добре пам’ятаємо і рідну школу, і уроки, і дорогих нам вчителів, хоча й минуло з того часу цілих півстоліття. За 50 років ми жодного разу не зустрічалися, тому дуже нелегко було впізнати тих однокласників, які давно живуть за межами Баштанки. Робили це майже інтуїтивно, тож і сміялися, і плакали при зустрічі від численних «Хто ти?». До глибини душі були розчулені. Справді, з ніжних і скромних та худеньких Люсів, Марусь, Олів і Аллів дівчатка перетворилися у серйозних поважних дам. А високі незграбні Георгії і Толі стали мужніми, солідними чоловіками. На випускному в нас не було ні святкових випускних суконь, ні модних костюмів з галстуками, не було й накритих столів. Ми всі були одягнені у шкільні форми, а дехто й цього не мав, як і не мали у що взутися. Просто був танцювальний вечір – прощання зі школою, на якому грав на баяні наш однокласник Володимир Рижик, який, до речі, згодом став директором музичної школи. Незважаючи на нашу важку юність, ми отримали хороші знання. Майже всі закінчили технікуми чи інститути й працювали вчителями, інженерами, бухгалтерами, різноробочими. Чимало очолювали підприємства, установи, орга-нізації. А головне, що ми всі стали добропорядними людьми. Цим ми завдячуємо нашим дорогим вчителям, бо тепер зрозуміли: вони були справжніми майстрами педагогічної справи. Серед них: Тихін Семенович Лелеко, Муза Дмитрівна та Микола Остапович Тимошенки, директор школи Анатолій Іванович Кадісон. Директор запам’ятався своєю суворістю та «вічно читаючим», бо ніколи не розставався з газетою, читав її йдучи по дорозі. Своїм прикладом і нам прищепив любов до читання. На жаль, майже всі наші вчителі відійшли у потойбічне життя. Дякувати долі, ще жива і прийшла на зустріч з нами наша вчителька фізики Сіма Миколаївна Боровик. Хлопці потай були закохані у молоду і красиву вчительку, а дівчатка намагалися бути схожими на неї. Тому згадуючи шкільні роки, ми дивувалися, скільки цікавого й смішного було в нашому житті. Від щирого серця висловлювали подяку нашим педагогам за отримані знання і мудрість. Більшість з нас з честю здали екзамен на життя. На жаль, з трьох класів на зустріч приїхали 28 випускників. А 16 вже пішли з цього світу. Їх та померлих вчителів ми вшанували хвилиною мовчання. Багато наших однокласників приїхали з ближніх міст: Херсона, Миколаєва, Очакова. Не всі змогли приїхати з більш віддалених – Москви, Донецька. Але ми згадували всіх і подумки вони були з нами. Ми ходили рідним містом, яке змінилося до невпізнання. Нам, баштанцям, було приємно чути від приїжджих: «Баштанка – дуже гарна, впорядкована. Навіть не віриться, що це те саме містечко, в якому ми родилися й вчилися тут у школі». Велику пошукову роботу провели наші організатори – Лідія Кушнір, Галина Радіонова, Таміла Чигрин, Валентина Дубогрій, Марія Ялинич, Людмила Залізна. Ми щиро вдячні за приємні хвилини спілкування, за це незабутнє свято. Спасибі, дорогі, за те, що подарували нам зустріч з юністю через 50 років.
На сервісі https://kolobus.com.ua/ можна здійснити безкоштовне бронювання білету з оплатою при посадці і самостійно поїхати вивчати Європу. Це безпечно, адже вони контролюють усі етапи: від створення бронювання до моменту посадки в автобус. Після оформлення квитка з вами звʼяжеться менеджер, щоб підтвердити замовлення.
Згідно
Правиладміністрація сайту не впливає на зміст публікацій і не несе відповідальність за думку, яку автори висловлюють у коментарях та блогах.
