Живучи у безпосередній близькості до татарських володінь, звідки у будь-який час слід було чекати грабіжницького нападу, запорозькі козаки вживали різних заходів для убезпечення кордонів. Бекетами, або пікетами, у запорожців називалися прикордонні кінні патрулі, які об’їжджали південні та східні кордони вольностей. Поблизу кримського кордону запорожці завжди тримали особливі загони, що негайно повідомляли про походи супротивника.1767 року, наприклад, таких постів налічувалось 20 і лише 3 з них розташовувались у паланках поблизу людського житла, інші ж – у диких урочищах або на річках, тобто у пустинному степу, звідки і очікували татарських нападів.

Майже сто років тому - 29 січня 1918-го нерівний бій біля невеликого містечка на Чернігівщині, хоч і не врятував Київ від захоплення більшовиками, проте став символом самопожертви українських юнаків

5 грудня 1917 року більшовицький російський уряд Леніна оголосив війну УНР. В середині грудня розпочалися реальні бойові дії. Ленін дав зрозуміти, що Радянська Росія не змириться з існуванням незалежної України, —  більшовики передбачали поширення революції (те ж саме зараз зветься "Рускім міром") і на терени України...
   ...

Историк Андрей Зубов - один из первых российских интеллектуалов, кто открыто высказался против аннексии Крыма. 1 июля профессора, который находится в оппозиции к официальной линии Кремля, уволили из МГИМО.

Тем не менее, на сайте "Новой газетой" Андрей Зубов запустил он-лайн кафедру истории. Вместе с коллегами он пытается объяснить исторические предпосылки сегодняшней ситуации в России, опасность синдрома величия и необходимость декоммунизации.

Объяснить все то, что пока плохо воспринимает российское общество.

"Если вы видите, что друг бредит во сне, его ни в коем случае не надо будить резко, надо ему тихо начинать говорить что-то приятное, тогда сменится сновидение, и он проснется в хорошем настроении. Вот именно этим сейчас занимаемся в отношении нашего больного общества", - говорит историк.

Часть лекций посвящена Украине. Историки рассказывают о том, как возникло украинское национальное движение, кто такие "бандеровцы", как складывалась альтернативные формы политического мировоззрения на территории нашей страны.

    В последнее время некоторые верующие активно занялись мифотворчеством относительно отношения Сталина к православию. Сегодня часто можно услышать, что Сталин был верующим, и что после войны благодаря нему Церковь чуть ли не достигла своего расцвета. Представитель Московской патриархии иеромонах Филипп Рябых заявил, что генсек был не покровителем Церкви, а ее яростным гонителем.

    Из одного Интернет-СМИ в другой кочуют мифы о посещении Сталиным блаженной Матроны Московской и о том, что генсек в войну управлял страной, выполняя указания какого-то митрополита с Ливанских гор. А тот, дескать, получал эти указания от Богородицы.

В августе председатель Комиссии ЦК КПРФ по военно-патриотической работе Евгений Копышев попросил председателя Отдела внешних церковных связей (ОВЦС) Московского патриархата архиепископа Волоколамского Илариона разъяснить его позицию в отношении роли личности Сталина в истории. Во вторник письмо с разъяснениями на имя Копышева отправил заместитель председателя ОВЦС иеромонах Филипп Рябых.

    В письме приводятся огромные цифры арестованных и расстрелянных при Сталине священников. Например, в 1937 году арестовали 136 900 православных священников, из них расстреляли 85 300. В 1941 году арестовали 4000 священников, расстреляли 1900. По мнению иеромонаха Филиппа, Сталин несет за это ответственность. 15 мая 1932 года генсек подписал Декрет о второй пятилетке. В нем была, в частности, поставлена такая цель: к 1 мая 1937 года "имя Бога должно быть забыто на территории страны".

14 жовтня щороку в Україні відзначається День українського козацтва – свято всього українського народу, свято людей, небайдужих до благородної справи розбудови української державності.

Українське козацтво – складне і багатогранне суспільне явище, яке відіграло надзвичайно важливу роль в історії України та її народу. Саме завдяки козацтву в середині XVII століття була створена суверенна українська держава, яка продовжила державотворчу традицію українського народу. Унікальність України полягає в тому, що це був єдиний край, де козацтво створило свою державу, організовану на козацьких засадах. У другій половині XVII – першій половині XVIII століть Українське козацтво не лише виступало як національні збройні сили, а й було головним чинником збереження української державності. Завдяки впливові козацтвана українську культуру, збереженню козацьких традицій українці і в подальшому, у часи бездержавності, зберегли прагнення до волі і незалежності, а образ козака став уособленням ідеалу чоловіка-воїна, захисника вітчизни. Це значною мірою сприяло відновленню української державності у XX столітті, під час Української революції 1917 - 1921 років.

    22 травня 2009 року Служба безпеки України порушила кримінальну справу за фактом вчинення геноциду в Україні у 1932-1933 роках, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 Кримінального Кодексу України. 

    Підставою для порушення кримінальної справи стали звернення голови Українського інституту національної пам’яті І.Юхновського, народних депутатів України Г.Омельченка, О.Чорноволенка, голови Асоціації дослідників голодоморів в Україні Л.Лук’яненка, голови товариства  «Меморіал» ім. В.Стуса Р.Круцика, а також заяви інших громадян України з вимогами провести розслідування обставин вбивства голодом мільйонів людей в Україні у 1932-1933 роках.

    Розглянувши заяви та повідомлення про злочин – геноцид, Службою безпеки України у співпраці з Генеральною прокуратурою України та Українським інститутом національної пам’яті здійснено перевірку, в ході якої встановлено, що після повалення Української Народної Республіки у 1921 році на цій території більшовицький режим розпочав активні протиправні дії щодо недопущення створення незалежної української держави, спрямовані на денаціоналізацію України, її уніфікацію на звичайну адміністративно-територіальну одиницю Союзу Радянських Соціалістичних Республік (СРСР).